Карате в Ніппон Кемпо

“…як можна зрозуміти, куди ти йдеш,
якщо ти не знаєш, звідки прийшов?”

Сучасна система японського рукопашного бою Ніппон Кемпо походить від бойових систем, створених майстрами різних практичних видів Будо. Однією з основних систем єдиноборств, які вплинули на становлення Ніппон Кемпо, був рукопашний бій карате, а якщо вдаватися у подробиці, школа Сіто-рю карате-до.

Історія карате – витоки

Витоки мистецтва рукопашного бою приховані в тумані століть і ведуть початок від самого виникнення людства. Природний відбір призвів до того, що виживали ті люди, які використовували у бою найефективніші прийоми. У наступних боях та бійках переможці повторювали те, що привело їх до перемоги. Повторюючись, ці прийоми ставали навичками, які передавалися з покоління до покоління. Тому в середні віки, які вважаються часом зародження карате, мистецтво рукопашного бою було вже цілком сформованим. Розповсюдження бойових мистецтв на Далекому сході відносять до подорожі легендарного буддійського ченця Бодхідхарми з Індії до Китаю в шостому столітті нашої ери. Перейшовши Гімалаї та потрапивши до Китаю, Бодхідхарма виявив, що китайські ченці перебувають у поганій фізичній формі, оскільки проводять багато часу в сидячій медитації, не займаючись при цьому жодною фізичною діяльністю. Він зрозумів, що такий стан тіла ченців заважає їм правильно медитувати і ввів у монастирі систему фізичних вправ, заснованих на бойових системах.

З часом ченці цього монастиря стали найкращими воїнами у Китаї. Поступово, мандрівні ченці переносили цю систему у різні куточки Східної Азії. Саме так, дана система проникла до Кореї, В’єтнаму, і на Окінаву, найпівденніший, крім дрібніших, з островів японської гряди, який був найближчим до материкового Китаю.
Так наприкінці сімнадцятого та на початку вісімнадцятого століть на базі стилів, що об’єднали Окінава-те та китайські бойові мистецтва, почав зароджуватися новий вид бойових мистецтв – карате, що в ті часи означало «Китайська рука».

Історія карате-до – початок

Однак карате не набуло широкої популярності аж до 1904 року, коли Анко Ітосу (яп. 糸洲安恒, いとす あんこう – Ітосу Анко; 1831-1915), переробив прикладні аспекти карате на більш оздоровчі техніки, систематизував їх і ввів у програму навчання в окинавських школах як програму фізичного виховання. Карате, представлено ​​як відкрита єдина і цілісна система рукопашного бою та фізичного виховання, одразу здобула велику популярність, і була з успіхом сприйнята в інших регіонах Японії, яка переживала період реформаторського переходу від феодалізму в капіталізм. Змінювалися морально-етичні цінності, змінювався спосіб життя, ламався уклад.

Традиційним на той час бойовим мистецтвам не знаходили застосування, тому їм довелося змінюватись і перебудовуватися. Саме в цей період перший ієрогліф у слові «карате» був замінений на інший, і назва набула значення «порожня рука». Це мало відобразити перехід до духовної концепції звичайного мистецтва бою. Дзенська теорія «до» (шляху) поєдналася з карате, і утворився термін «карате-до». Це означало, що карате стало шляхом розвитку особистості, необхідним для успіху у житті. Ім’я майстра Ітосу Анко увійшло до анналів історії окинавського карате. У Ітосу було багато учнів, у тому числі Мабуні Кенва (творець Сіто-рю карате-до, Гітін Фунакосі, творець «Сьотокан карате-до», Тібана Тесін, творець «Сьорін-рю карате-до», та багато інших).

Історія карате-до – розвиток

Успіх карате-до на основних територіях Японії був приголомшливим. У 1921 році Міністерство Культури Японії запросило представників окинавського карате-до, продемонструвати це мистецтво поєдинку під час грандіозної вистави бойових мистецтв, що влаштовувалася в Токіо. Представники окінавського карате-до надіслали освіченого та делікатного майстра каліграфії та поетичного мистецтва, а також майстра школи «Сьотокан карате-до», Гітіна Фунакосі.

Пізніше в 1928 році в Осаку переїхав майстер окинавського карате-до Кенва Мабуні. Кенва Мабуні (摩文仁 賢和) (1889-1953), окинавський майстер і знавець карате-до, засновник стилю «Сіто-рю карате-до». Кенва Мабуні був нащадком відомого на Окінаві самурайського роду Онігусукі. Він навчався бойовому мистецтву тоде (окінавська назва карате-до), у майстрів Ітосу Анко, Хігасійне Канрьо, Тедзюні Міягі, Арагакі Камадеуті та кобудо (мистецтво володіння зброєю) у майстрів Тавада та Сейсі. Кенва Мабуні, був знавцем і збирачем старовинних «ката» та бункаю.

Примітка: Бункай (bunkai) (яп. 分解), аналіз та вивчення бойових аспектів «прихованих» технік.

В Осаці Мабуні заснував школу (додзьо) карате-до. Одним із перших учнів, який брав індивідуальні уроки, був майбутній засновник Ніппон Кемпо Саваяма Масару. Під час занять майстер Мабуні навчав своїх учнів також мистецтву поводження з традиційною зброєю Окіна (кобудо). Завдяки впливу Кенва Мабуні в Ніппон кемпо можна побачити запозичення не лише принципів карате-до, наприклад: «Іккен Хісацу» – «Один удар – смерть», а й різних технік.

Що було запозичене з карате до Ніппон кемпо:

Багато речей запозичено в японському кемпо із системи карате-до. Це стосується як основних понять, таких як, наприклад, вадза або дзансін, так і ударної (особливо робота ніг), так і захисної техніки. Вся методика навчання в Ніппон Кемпо дуже схожа на карате. Тренування Ніппон Кемпо багато в чому успадковують тренування карате.

Спочатку вивчають техніку Кіхон ( 기본) – основну школу.

Примітка: Ki – сила; Енергія. Hon – база; основа. Дослівно означає «наповнити основу енергією».

Кіхон розучують, виконуючи вправи двома способами: «кіхон вадза» та «дзію вадза». Під час вправи кіхон вадза розучують певний набір технік, взятих з ката. Під час дзію кіхон вибирають будь-який вид техніки, умовно як «бій з тінню» у боксі. Обидва різновиди вправ поділяють на «кісо вадза», тобто повторення окремо взятих прийомів, і «рендзоку вадза», тобто комбінацію з кількох прийомів.

На другому етапі підготовки в Ніппон кемпо, як і в карате вивчають Ката (яп. 型 або 型). Ката означає суворо визначену серію атакуючих і захисних прийомів, які розучуються учнем з метою тренування правильних рухів бійця під час бою.
Ката, як еталонна вправа, існують у багатьох японських єдиноборствах. Але саме карате послужило донором для смислового наповнення ката в Ніппон Кемпо. Кемпо, як і карате, вкладає в ката смислове наповнення залежно від свого призначення.

Ката в карате
Традиційно ката в карате суворо поділялися на:
- Хьоен ката - показові, демонстраційні ката;
- Рентен(рентан) ката - енергетичні ката.
- Рінто ката – бойові ката;
Учні починали навчання з простих хьоен ката, які являли собою еталонні атакуючі та захисні прийоми, потім переходили до вивчення більш складних рентен ката, які багато в чому являють собою ті ж хьоен ката, але із застосуванням енергетичної концентрації та впливом на больові точки на тілі людини. І тільки потім під керівництвом майстра індивідуально пізнавали бойові ката - рінто ката.

• Ката сучасних шкіл карате-до не мають такої суворої градації. Прийоми і рухи в сучасних ката включають елементи всіх трьох типів, вони взаємопов’язані і тісно переплетені між собою. Родоначальник Ніппон Кемпо майстер Саваяму Масара, крім одиночного виконання ката які є в карате, впровадив, як і в дзюдо, парні ката (Hakugeki no kata, Katate waza no kata), але ката в Ніппон кемпо містять у собі як ударні, так і кидкові прийоми та больові контролі.

  

  Третій етап підготовки в Ніппон Кемпо запозичений з карате – куміте (від яп. 組手 –  “переплетені руки”, сутичка). Куміте є методом підготовки до реального бою шляхом проведення тренувального поєдинку зі спаринг-партнером. Існує градація подібних поєдинків: від найпримітивніших форм до найскладніших. У принципі всі поєдинки зі спаринг-партнером можна розділити на дві великі категорії: якусоку-куміте та дзію-куміте.
  У Ніппон-Кемпо, на відміну від карате, розділ дзію-куміте ділиться на два підрозділи.

  

  Перший – це богу-куміте, або вільний бій у захисному екіпіруванні. Другий – сіай-куміте, спортивний поєдинок на змаганні. Богу-куміте на повний контакт є основним способом підготовки учнів у Ніппон Кемпо.

  У поєдинках Ніппон кемпо також як і в карате насамперед звертають увагу на два основні аспекти готовності до бою, а саме:

• Фізична готовність (мі гамае). Сюди відносять такі елементи підготовки, як вадза, мецуке, хейхо, хьосі, кокю и маай.
• Психологічну готовність (кі гамае), найважливішими компонентами якої є дзансін, йомі, кіхаку, сен та кікай. Всі ці елементи взаємопов’язані один з одним, плавно переходять один до одного і доповнюють цілісність школи навчання бою.

Взагалі, строго кажучи, у всіх японських єдиноборствах багато спільного, і кендо, і карате, і айкідо. Ніппон кемпо як наймолодший стиль рукопашного бою взяв у кожного щось своє, але карате – основа з основ Ніппон Кемпо.

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/karate-v-nippon-kempo/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.