“…як можна зрозуміти, куди ти йдеш,
якщо ти не знаєш, звідки прийшов?”

Сучасна система японського рукопашного бою Ніппон Кемпо походить від бойових систем, створених майстрами різних практичних видів Будо. Однією з основних систем єдиноборств, які вплинули на становлення Ніппон Кемпо, був рукопашний бій карате, а якщо вдаватися у подробиці, школа Сіто-рю карате-до.

Історія карате – витоки

Витоки мистецтва рукопашного бою приховані в тумані століть і ведуть початок від самого виникнення людства. Природний відбір призвів до того, що виживали ті люди, які використовували у бою найефективніші прийоми. У наступних боях та бійках переможці повторювали те, що привело їх до перемоги. Повторюючись, ці прийоми ставали навичками, які передавалися з покоління до покоління. Тому в середні віки, які вважаються часом зародження карате, мистецтво рукопашного бою було вже цілком сформованим. Розповсюдження бойових мистецтв на Далекому сході відносять до подорожі легендарного буддійського ченця Бодхідхарми з Індії до Китаю в шостому столітті нашої ери. Перейшовши Гімалаї та потрапивши до Китаю, Бодхідхарма виявив, що китайські ченці перебувають у поганій фізичній формі, оскільки проводять багато часу в сидячій медитації, не займаючись при цьому жодною фізичною діяльністю. Він зрозумів, що такий стан тіла ченців заважає їм правильно медитувати і ввів у монастирі систему фізичних вправ, заснованих на бойових системах.

З часом ченці цього монастиря стали найкращими воїнами у Китаї. Поступово, мандрівні ченці переносили цю систему у різні куточки Східної Азії. Саме так, дана система проникла до Кореї, В’єтнаму, і на Окінаву, найпівденніший, крім дрібніших, з островів японської гряди, який був найближчим до материкового Китаю.
Так наприкінці сімнадцятого та на початку вісімнадцятого століть на базі стилів, що об’єднали Окінава-те та китайські бойові мистецтва, почав зароджуватися новий вид бойових мистецтв – карате, що в ті часи означало «Китайська рука».

Історія карате-до – початок

Однак карате не набуло широкої популярності аж до 1904 року, коли Анко Ітосу (яп. 糸洲安恒, いとす あんこう – Ітосу Анко; 1831-1915), переробив прикладні аспекти карате на більш оздоровчі техніки, систематизував їх і ввів у програму навчання в окинавських школах як програму фізичного виховання. Карате, представлено ​​як відкрита єдина і цілісна система рукопашного бою та фізичного виховання, одразу здобула велику популярність, і була з успіхом сприйнята в інших регіонах Японії, яка переживала період реформаторського переходу від феодалізму в капіталізм. Змінювалися морально-етичні цінності, змінювався спосіб життя, ламався уклад.

Традиційним на той час бойовим мистецтвам не знаходили застосування, тому їм довелося змінюватись і перебудовуватися. Саме в цей період перший ієрогліф у слові «карате» був замінений на інший, і назва набула значення «порожня рука». Це мало відобразити перехід до духовної концепції звичайного мистецтва бою. Дзенська теорія «до» (шляху) поєдналася з карате, і утворився термін «карате-до». Це означало, що карате стало шляхом розвитку особистості, необхідним для успіху у житті. Ім’я майстра Ітосу Анко увійшло до анналів історії окинавського карате. У Ітосу було багато учнів, у тому числі Мабуні Кенва (творець Сіто-рю карате-до, Гітін Фунакосі, творець «Сьотокан карате-до», Тібана Тесін, творець «Сьорін-рю карате-до», та багато інших).

Історія карате-до – розвиток

Успіх карате-до на основних територіях Японії був приголомшливим. У 1921 році Міністерство Культури Японії запросило представників окинавського карате-до, продемонструвати це мистецтво поєдинку під час грандіозної вистави бойових мистецтв, що влаштовувалася в Токіо. Представники окінавського карате-до надіслали освіченого та делікатного майстра каліграфії та поетичного мистецтва, а також майстра школи «Сьотокан карате-до», Гітіна Фунакосі.

Пізніше в 1928 році в Осаку переїхав майстер окинавського карате-до Кенва Мабуні. Кенва Мабуні (摩文仁 賢和) (1889-1953), окинавський майстер і знавець карате-до, засновник стилю «Сіто-рю карате-до». Кенва Мабуні був нащадком відомого на Окінаві самурайського роду Онігусукі. Він навчався бойовому мистецтву тоде (окінавська назва карате-до), у майстрів Ітосу Анко, Хігасійне Канрьо, Тедзюні Міягі, Арагакі Камадеуті та кобудо (мистецтво володіння зброєю) у майстрів Тавада та Сейсі. Кенва Мабуні, був знавцем і збирачем старовинних «ката» та бункаю.

Примітка: Бункай (bunkai) (яп. 分解), аналіз та вивчення бойових аспектів «прихованих» технік.

В Осаці Мабуні заснував школу (додзьо) карате-до. Одним із перших учнів, який брав індивідуальні уроки, був майбутній засновник Ніппон Кемпо Саваяма Масару. Під час занять майстер Мабуні навчав своїх учнів також мистецтву поводження з традиційною зброєю Окіна (кобудо). Завдяки впливу Кенва Мабуні в Ніппон кемпо можна побачити запозичення не лише принципів карате-до, наприклад: «Іккен Хісацу» – «Один удар – смерть», а й різних технік.

Що було запозичене з карате до Ніппон кемпо:

Багато речей запозичено в японському кемпо із системи карате-до. Це стосується як основних понять, таких як, наприклад, вадза або дзансін, так і ударної (особливо робота ніг), так і захисної техніки. Вся методика навчання в Ніппон Кемпо дуже схожа на карате. Тренування Ніппон Кемпо багато в чому успадковують тренування карате.

Спочатку вивчають техніку Кіхон ( 기본) – основну школу.

Примітка: Ki – сила; Енергія. Hon – база; основа. Дослівно означає «наповнити основу енергією».

Кіхон розучують, виконуючи вправи двома способами: «кіхон вадза» та «дзію вадза». Під час вправи кіхон вадза розучують певний набір технік, взятих з ката. Під час дзію кіхон вибирають будь-який вид техніки, умовно як «бій з тінню» у боксі. Обидва різновиди вправ поділяють на «кісо вадза», тобто повторення окремо взятих прийомів, і «рендзоку вадза», тобто комбінацію з кількох прийомів.

На другому етапі підготовки в Ніппон кемпо, як і в карате вивчають Ката (яп. 型 або 型). Ката означає суворо визначену серію атакуючих і захисних прийомів, які розучуються учнем з метою тренування правильних рухів бійця під час бою.
Ката, як еталонна вправа, існують у багатьох японських єдиноборствах. Але саме карате послужило донором для смислового наповнення ката в Ніппон Кемпо. Кемпо, як і карате, вкладає в ката смислове наповнення залежно від свого призначення.

Ката в карате
Традиційно ката в карате суворо поділялися на:
- Хьоен ката - показові, демонстраційні ката;
- Рентен(рентан) ката - енергетичні ката.
- Рінто ката – бойові ката;
Учні починали навчання з простих хьоен ката, які являли собою еталонні атакуючі та захисні прийоми, потім переходили до вивчення більш складних рентен ката, які багато в чому являють собою ті ж хьоен ката, але із застосуванням енергетичної концентрації та впливом на больові точки на тілі людини. І тільки потім під керівництвом майстра індивідуально пізнавали бойові ката - рінто ката.

• Ката сучасних шкіл карате-до не мають такої суворої градації. Прийоми і рухи в сучасних ката включають елементи всіх трьох типів, вони взаємопов’язані і тісно переплетені між собою. Родоначальник Ніппон Кемпо майстер Саваяму Масара, крім одиночного виконання ката які є в карате, впровадив, як і в дзюдо, парні ката (Hakugeki no kata, Katate waza no kata), але ката в Ніппон кемпо містять у собі як ударні, так і кидкові прийоми та больові контролі.

  

  Третій етап підготовки в Ніппон Кемпо запозичений з карате – куміте (від яп. 組手 –  “переплетені руки”, сутичка). Куміте є методом підготовки до реального бою шляхом проведення тренувального поєдинку зі спаринг-партнером. Існує градація подібних поєдинків: від найпримітивніших форм до найскладніших. У принципі всі поєдинки зі спаринг-партнером можна розділити на дві великі категорії: якусоку-куміте та дзію-куміте.
  У Ніппон-Кемпо, на відміну від карате, розділ дзію-куміте ділиться на два підрозділи.

  

  Перший – це богу-куміте, або вільний бій у захисному екіпіруванні. Другий – сіай-куміте, спортивний поєдинок на змаганні. Богу-куміте на повний контакт є основним способом підготовки учнів у Ніппон Кемпо.

  У поєдинках Ніппон кемпо також як і в карате насамперед звертають увагу на два основні аспекти готовності до бою, а саме:

• Фізична готовність (мі гамае). Сюди відносять такі елементи підготовки, як вадза, мецуке, хейхо, хьосі, кокю и маай.
• Психологічну готовність (кі гамае), найважливішими компонентами якої є дзансін, йомі, кіхаку, сен та кікай. Всі ці елементи взаємопов’язані один з одним, плавно переходять один до одного і доповнюють цілісність школи навчання бою.

Взагалі, строго кажучи, у всіх японських єдиноборствах багато спільного, і кендо, і карате, і айкідо. Ніппон кемпо як наймолодший стиль рукопашного бою взяв у кожного щось своє, але карате – основа з основ Ніппон Кемпо.

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/karate-v-nippon-kempo/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.