Армійський рукопашний бій та рукопашний бій спецназу

армійський бійЧи потрібний рукопашний бій в армії? Рукопашний бій у різних країнах світу. Рукопашний чи ближній бій – як правильно? Армійський бій та поліцейський рукопашний бій – у чому різниця? Важливість рукопашного бою в армії та спецназі. Якою має бути система підготовки ближнього бою в армії?

 

Якщо перед тобою – ворог, і ти ще живий – він у твоїх руках

Армійський рукопашний бій сьогодні

Навички рукопашного бою завжди давали незаперечну перевагу армійським підрозділам над ворогом. Для поліції рукопашний бій часто взагалі був основним засобом виконання своїх завдань. У XX столітті розвиток практик армійського та поліцейського рукопашного бою, а також рукопашного бою для спецназу досяг своєї кульмінації. З’явилися навіть національні види армійського рукопашного бою, такі як бойове самбо (CРCР), кравмага (Ізраїль) або Ніппон Кемпо (Японія).

У XXI столітті, в сучасному світі технічного прогресу на зміну людині прийшли розумні машини, БПЛА (безпілотні літальні апарати, різні роботи. Вже існують прототипи бойових екзоскелетів, що збільшують силу, витривалість і швидкість солдата. Чи потрібен в таких умовах рукопашний бій? Чи є він такою ж зброєю як і раніше? Або вся наука самооборони залишиться в минулому, так само, як голубина пошта? Давайте розберемося з цим питанням.

Рукопашний бійСьогодні багато фахівців продовжують сперечатися, чи потрібен рукопашний бій, який використовували у XX столітті, чи ні. А якщо рукопашний бій і потрібен, то в якому обсязі і з яким технічним арсеналом? Які бойові мистецтва брати за основу підготовки військовослужбовців та правоохоронних органів?

Армійський бій

Армійський та поліцейський рукопашний бій у країнах світу

Рукопашний бій не одразу і не в усіх країнах зайняв місце, яке він займає зараз.

Наприкінці XIX століття і на початку XX у Європі та США в методиках навчання ближньому бою використовували і фехтування, і стрільбу, і невеликий арсенал простих прийомів самозахисту з боксу та боротьби. З таким багажем знань люди виживали у двох великих війнах та численних локальних конфліктах. Фізична сила при цьому завжди була одним із важливих факторів домінування у рукопашному бою. При цьому рукопашний бій у Європі та на Американському континенті не був базовою дисципліною під час підготовки солдатів. У ближньому бою основне завдання ставилося в умінні володіти багнетом, умінні вести точну стрільбу з короткоствольної зброї (пістолет, револьвер) і метати гранати. У першу світову війну для ближнього бою активно використовувалася довга холодна зброя, що коле і рубає: піки, шаблі, шашки, палаші. Доведення бою до рукопашної сутички без зброї не практикувалося і, відповідно, не відпрацьовувалося. До кінця XIX століття у військових колах переважала думка, що з розвитком автоматичної вогнепальної зброї ближній бій, а тим більше рукопашні сутички, зникли в минулому.

Однак Перша Світова війна показала, що ближній бій – це ключовий етап бою, і настанови щодо ближнього бою були внесені до Статутів армій усіх країн Європи (у тому числі і СРСР та Німеччини) та США. У СРСР 20-30x роках XX століття починає культивуватися бойове самбо.

Статут Вермахту
Настанови з рукопашного бою Статуту Сухопутних Військ Вермахту, 1935 рік
Історія рукопашного бою
Прийоми боротьби з РПРБ-41 неозброєного із озброєним гвинтівкою

У Великій Британії та США більш-менш систематизовану масову підготовку військовослужбовців з рукопашного бою Hand-to-Hand Combat розпочали під час Другої світової війни і відтоді рукопашний бій займає найважливіше місце у військовій підготовці.

Наразі в армії США рукопашний бій є однією з базових дисциплін, курс того чи іншого рівня якої зобов’язаний оволодіти будь-який військовослужбовець. Напевно, рукопашному бою стільки уваги не приділяється в жодній армії світу.

Схожа, хай і не така просунута ситуація з рукопашним боєм, і в арміях інших країн НАТО – скрізь армійський ближній бій є однією з базових дисциплін.

На відміну від Заходу, на Сході, в Китаї та Японії, традиції рукопашного бою мають значно глибше коріння. У Китаї рукопашний бій (цюань-фа в іншій вимові кемпо) був систематизований ще за ще династії Мін (1368 – 1644). До кінця цього періоду в 1628 році китайський генерал Ці Цзігуан відібрав і опублікував 32 кулачних прийомів, найефективніших і найпростіших в освоєнні з усієї різноманітності ушу. Саме йому приписують масове впровадження рукопашного бою ушу у власних військах.

Довідка. Ушу (точніше «Wushu») (кит. 武術) китайскі бойові мистецтва, що складаються з виконання форм taolu (кит. 套路).  Загальна назва китайських методів самооборони та самозахисту. Поділяються на напрями «зовнішніх» стилів, котрим більш показово наслідування різним стилям тварин, і «внутрішніх» стилів, основний акцент у яких робиться на оволодінням внутрішньою силою організму, зазвичай, це пов'язано з дихальними практиками. Обидва напрями мають у своєму арсеналі техніки роботи зі зброєю. Існує спортивний напрямок ушу – Саньда. Цей стиль ще називають китайським кікбоксінгом. Саньда використовується у процесі підготовки китайських збройних сил до ближнього рукопашного бою.

У Народно-Визвольній Армії Китаю (а саме так називаються ЗС Китаю) кожен військовослужбовець не тільки зобов’язаний оволодіти кількома комплексами рукопашного бою, а й, згідно зі Статутом, удосконалювати свої навички рукопашного бою у вільний від служби час.

У Японії, батьківщині безлічі бойових мистецтв, підготовці військовослужбовців до ближнього бою приділялася пильна увага завжди. І завжди, на відміну від Європи, роль ближнього рукопашного бою була домінуючою. Відомі факти існування шкіл навчання самураїв (військового прошарку) бойовим мистецтвам зі зброєю і без (фактично – шкіл ближнього бою) ще в X столітті. Перші школи бойових мистецтв взагалі без використання зброї (фактично – школи рукопашного бою) набули величезної популярності в Японії в XVI столітті.

Тренування в японській армії
Заняття з рукопашного бою в Японії
До речі: Згадуваний вище китайський генерал Ці Цзінгуан протистояв так званим "японським піратам", а по-справжньому, японським самураям, що здійснювали набіги на материк, які перевершували в індивідуальному бою китайських солдатів. Саме в цьому бачив Ці Цзігуан проблему, та саме тому він почав примусово впроваджувати техніку ушу у своїх військах. Фактично напади японців змусили Ці Цзінгуана написати «Трактат про кулачний бій» («Цюаньцзін») та «Записки про практику тренування воїнів» («Ляньбін шицзі»), які майже до кінця XIX століття були методичними посібниками для китайської армії.
Тренування в японській армії
Заняття з рукопашного бою в Японії

Виховання населення у дусі Бусі-до (Шлях Воїна) породило систему постійної безперервної підготовки як військового, так й громадянського стану до рукопашних сутичок. Наразі базовою методикою в Силах Самооборони Японії (так називаються Збройні Сили Японії) є бойове мистецтво Ніппон Кемпо, що синтезувало в собі найефективніші напрацювання з усіх бойових мистецтв Японії (джіу-джитсу, дзю-до, карате, Кендо, Сумо, айкідо та ін), а також усіх відомих традиційних європейських єдиноборств: боксу, боротьби, кікбоксингу та ін. Про те, що таке Ніппон Кемпо можна прочитати тут.

Ближній армійський бій

Таким чином, армійський і поліцейський рукопашний бій практично у всіх країнах світу зараз являє собою не просто рукопашний бій без зброї, а ближній бій на короткій дистанції з використанням вогнепальної та холодної зброї і без неї, проти неї, а також з використанням будь-яких спеціальних чи підручних засобів.

Фактично поняття рукопашного бою Hand-to-Hand Fight у всьому світі для армії та поліції практично не використовується, а все більше і більше використовується поняття бою на коротких дистанціях, бою в прямому контакті – Close Quarter Battle з використанням зброї і без неї. Тому армійський та поліцейський рукопашний бій правильніше було б називати ближнім боєм.

 

Армійський та поліцейський ближній бій

Армійський та поліцейський рукопашний бій сильно відрізняється за цілями, які переслідують учасники бою та засобами, за допомогою яких ці цілі досягаються.

ТИПЦіліЗасоби
АрмійськийПеремога, максимально швидке фізичне знищення супротивника/ів, виживання– автомат

– пістолет

– багнет-ніж

– бойовий ніж

– каска

– Лопата

– Саперна  лопата

 

ПоліцейськийПеремога, затримання, полон, конвоювання суперника.– пістолет

– кийок

– палиця

– Наручники

– мотузка

– щит

– каска

Простіше кажучи, армійський рукопашний бій – це бій за принципом «Вбий їх усіх», максимально жорсткий і швидкий. Поліцейський рукопашний бій – бій за принципом «Переможи, але залиш живим».

Іноді цілі у армійського та поліцейського рукопашного бою збгаються. Рідко, але так буває, що і на передовій необхідно взяти живим «язика», конвоювати полоненого, і навпаки, іноді поліцейському нічого не залишається, як знищити злочинця, щоб він не вбив нікого. Однак, у 99% випадків все ж таки цілі відрізняються.

Унікальні кадри тренувань ЦСО “А” СБУ, 2000 рік

Ці відмінності кардинально впливають на стратегію та тактику бою та, відповідно, методику підготовки рядових бійців. При цьому можна сказати, що технічний арсенал стійок, переміщень, ухилів, ударів і прийомів багато в чому – один і той же, звичайно, з огляду на особливості використання підручних засобів.

Важливо! Здавалося б, вивчаючи армійський рукопашний бій, можна просто довчитися «поліцейським» прийомам, а, вивчаючи поліцейську рукопашку, вивчити кілька «смертельних прийомів».
Насправді це не так просто, оскільки метою будь-якого бойового мистецтва є навичка, тобто стійка рефлекторна реакція. Важко впоратися з затренованими рефлексами вбивці, також важко змусити себе вбити людину, особливо якщо це робиться вперше. 
Але навчитися можна ...

У будь-якому випадку технічний арсенал обох видів ближнього бою складається з дуже жорстких прийомів, і тому під час навчання потрібно особливо багато уваги приділяти безпеці тренувань і спарингів, щоб не допускати травматичності.

Цікаво: У деяких армійських та поліцейських підрозділах нашої країни є ще й третій тип рукопашного бою – спортивний. Це коли деяких бійців готують спеціально для внутрішньовідомчих чи якихось інших змагань. Насправді до реального ближнього бою таке його спортивне уявлення має дуже опосередковане відношення. І наявність якогось чемпіона не може бути знаком якості бойової підготовки такого підрозділу.

Безпека рукопашного бою в армії, поліції та спецназі

Якщо подивитися на травматизм тренувань з рукопашного бою армії чи спецназі, то виявиться, що цей показник дуже високий. Навряд чи можна знайти хоча б одного рукопашника, який за час служби не отримав би жодної більш-менш серйозної травми на тренуванні. Щодо змагань, то там травматизм за дуже короткий час проведення боїв досягає 30%. Уявіть собі, що близько третини учасників отримують травми того чи іншого ступеня, які не дозволяють продовжувати змагання, а деяких виводять із ладу настільки, що людині доводиться залишати службу. Зрозуміло, що це відбувається тому, що на змаганнях бажання перемоги руйнує всі внутрішні обмеження, і обидва суперники не шкодують ні супротивника, ні себе.

Не рятують ні м’які шоломи, ні рукавички.

Таке ставлення до травматизму вже стало традицією у постсоціалістичних країнах і навіть бравірується тими, хто бере участь у цьому процесі. Розбивання об власну голову пляшки є чи не найвищою відзнакою мужності з часів СРСР. Однак, насправді такий підхід, нехай не заохочуючий, але, принаймні, не помічаючий травмувань, є дуже великою проблемою на шляху масовості впровадження навичок рукопашного та ближнього бою в армії та спецназі – і, відповідно, боєздатності як підрозділів, так і рядових бійців. Стосовно розбитої пляшки, то вона ніяк не допоможе залишитися живим під час справжньої рукопашної сутички.

У значенні масовості рукопашного бою, і, до речі, безпеки систем підготовки, найпередовішою армією світу є Сили Самооборони Японії, в бойовому мистецтві якої – Ніппон Кемпо – використовується спеціальне захисне екіпірування, яке дозволяє безпечно проводити максимально жорсткі спаринги та фулл-контакти.

Змагання з Ніппон Кемпо
Змагання з рукопашного бою в японській армії проходять у захисному екіпіруванні Ніппон Кемпо.

Важливість навичок ближнього (армійського) бою

Чому ближній рукопашний бій важливий для підготовки солдата, поліцейського чи спецназівця? Що ще, крім уміння вести ближній бій та перемагати дають ці навички?

  • Перше, комплексна фізична та тактична підготовка. Розвивається не тільки витривалість, фізична сила або швидкість, а й спритність, окомір, кмітливість, приходить розуміння тактики бою, а потім і стратегії.
  • Друге, готовність до зіткнення. Це найважливіший елемент бойової підготовки. Можна навчити добре стріляти по мішенях на стрільбищі, бігати по 30 кілометрів з повною бойовою викладкою, розбирати і збирати особисту зброю із заплющеними очима, але все це піде прахом у першому ж реальному бою, коли навчений та навіть добре озброєний і екіпірований солдат віч-на-віч опиниться перед справжнім живим ворогом, який спрямує ствол автомата в обличчя.
  • Третє, впевненість у власних силах, самовладання. У реальній обстановці при зіткненні з будь-якою загрозою, не тільки прямою агресією, а й якоюсь іншою, наприклад, артобстрілом чи оточенням, впевнена у своїх силах людина продемонструє більше самовладання, а значить зможе реально оцінювати ситуацію і не піддаватися паніці. Як не парадоксально, але в ситуації далекого вогневого контакту саме досвід рукопашних сутичок дає людині більше шансів вижити.

тренінг ближнього бою ЦСО “А”, 2010 рік

  • Четверте, бойовий дух. Складне багатогранне поняття, що характеризує насамперед стійкість солдата. Що таке бойовий дух і як його тренують у Ніппон Кемпо, можна прочитати в нашій статті про тренування бойового духу.
  • П’яте, агресія, керування агресією. Солдат, поліцейський, спецназівець має бути в міру агресивним. Він має вміти керувати своєю агресією. Вмикати та вимикати «режим берсеркера», в ідеалі швидко переходити від стану «повна нірвана» до «випалена земля» і назад.

Якою ж має бути система підготовки рукопашного бою в армії

Нинішня система підготовки рукопашного бою у пострадянських країнах це напівспортивна, напівприкладна система підготовки з претензіями на утилітарність.

Вона абсолютно не відповідає реаліям поточного часу, і це особливо стосується України, яка перебуває у стані затяжної війни.

Що ж має являти собою сучасний рукопашний бій? Бій на ближній дистанції повинен охоплювати всі технічні прийоми, необхідні не тільки задля виживання при зіткненні близької дистанції, а й для рішучої перемоги. Ці технічні прийоми повинні вивчатися комплексно: від індивідуальних технік базового рукопашного бою спільно з технікою бойової стрільби та ножового бою до технік групового бою в злагодженій команді:

  • Навчання будується від реальних передбачуваних завдань підрозділу. Якщо це піхотний взвод – вивчається рукопашний бій у окопі, міській забудові, обмеженому просторі, якщо це розвідвзвод – задачі взяття в полон, конвоювання тощо;
  • Обов’язкове навчання зброї. Рукопашний бій та стрільбу на близькій дистанції спочатку потрібно викладати як окремі частини підготовки, але, зрештою, вони мають бути об’єднані, щоб наблизитися до реальності;
  • Наявність спеціальних прикладних вправ для розвитку спеціальних навичок типу «Tactical Fitness»;
  • Постійне проведення повноконтактних тактичних поєдинків у спеціальному екіпіруванні, а не від змагань до змагань, щорічно;
  • Весь процес навчання ближньому бою має бути правильно структурований та вбудований у загальний процес бойової підготовки підрозділу.
  • Процес навчання має бути безпечним. Безпечним. Безпечним!

Рукопашний бій пройшов довгий шлях до нашого часу. Фактично найперша бійка, найперша війна йшла врукопашну. Рукопашний бій не помер і не помре. Навпаки, це живий організм, що постійно розвивається. Він дійшов до нас, змінившись і мутувавши багато разів, включаючи на різних етапах розвитку людства різну зброю, починаючи від кийка і закінчуючи сучасними пістолетами. Головна мета – мати навички для перемоги на короткій дистанції. І ці навички конче необхідно виробляти як в окремих військовослужбовців, так і в цілих підрозділів. Тільки така армія отримуватиме вирішальні перемоги в будь-яких битвах.

 

В’ячеслав Журавльов підполковник запасу ЦЗГ “А” СБУ,

сенсей (4 Дан) Японського рукопашного бою (Nippon kempo).

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/armejskij-rukopashnyj-boj-i-rukopashnyj-boj-specznaza/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.