Сьоріндзі-кемпо, ніпон-кемпо, китайське кемпо, американське кемпо, гавайське кемпо – що це таке? Що об’єднує всі ці стилі, і чому вони називаються “кемпо”

Ореол загадковості та міфічності оточує  ієрогліфи кемпо (拳法)  і наповнює його магічною силою. Багато хто замислюється та запитує: що таке кемпо? Звідки походить назва, і що означає це слово?

Кемпо (яп.: 拳法) – прийнята в Японії та на Окінаві назва споконвічно китайського бойового мистецтва цюаньфа. Кемпо перекладається як «закон кулака», або «наука рукопашного бою». Це – система рукопашного бою, в якій, тим не менш, допускається використання зброї.

 Кемпо – східне коріння

Як і все, що пов’язано зі Сходом, кемпо має основу знань та філософії, яка має пряме відношення та вплив на практику бою та тренувального процесу. Умовно таким джерелом для кемпо є кілька основних східних наук :

• Давньоіндійська йога як психотренінг, а також як фізичне та духовне самовдосконалення людини;
• Східна натурфілософія та взаємодія п’яти першоелементів – як філософська база;
• Китайсько-тибетська медицина – збірка знань про людське тіло, його можливості, слабкі та сильні місця, больові точки.

Джерело кемпо

Китайські стилі цюаньфа послужили базою для розвитку багатьох систем самозахисту та єдиноборств. Цюаньфа часто доповнювалась і поєднувалась з іншими напрямками самозахисту, розвиненими в тій чи іншій країні. На Окінаві китайські бойові мистецтва з’явилися понад два століття тому і змішалися з місцевим окінавським бойовим мистецтвом «те». У процесі трансформації те перетворилося на тоте («китайська рука», в іншій вимові – тоде), потім, враховуючи поширення цього мистецтва рукопашного бою по всій Японії, його стали називати окінава-те («окінавська техніка», «окінавська рука»). Усі такі бойові мистецтва та їх різні школи, які в основі своїй засновані на рукопашному бою, в сукупності називали  «кемпо».

Власне сама назва кемпо – це японська вимова китайських ієрогліфів «цюань-фа», якими в Китаї позначають весь напрямок бойових мистецтв, усі школи рукопашного бою. Цюань(кит.) – кулак, у японській вимові – кен(яп.). Фа (кит., Яп) – закон, метод, стиль. У сукупній європейській вимові “Кенфа” і звучить як “Кемпо”.

Відмова від усього китайського

З кінця XIX століття в Японії почали переважати націоналістичні настрої, країна активно виходить на міжнародну арену, відбувається відмова від усього, що нагадує про китайську культурну спадщину на всіх рівнях життя японського суспільства. В цей час і з’являється нова назва карате (порожня рука). У слові тоте склад «то», тобто «Китай», був замінений іншим ієрогліфом – кара «порожній». Так «тоте» перетворилося на «карате». Такі настрої торкнулися й слова «кемпо», яке поступово ставало немодним і зникало з вживання. Напередодні Другої світової війни лише окремі майстри та школи бойових мистецтв Японії не піддалися загальної японізації, що охопила тоді країну Вранішнього Сонця.

Одним із тих, хто зберіг вірність традиціям, був Мотобу Текі (засновник стилю мотобо-рю кемпо карате), а також Муноемі Саваяма, засновник Ніппон-кемпо, який свідомо використовував слово «кемпо» для позначення своєї школи. А вже значно пізніше, після розгрому Японії, в 1947 році, сформувався ще один стиль кемпо  – сьоріндзі кемпо.

Вплив кемпо

Жоден окінавський стиль карате не уникнув впливу кемпо. Однак багато шкіл карате згодом відмовилися від назви «кемпо», прагнучи представити свої системи самозахисту споконвічно окінавськими та японськими стилями, які не зазнавали жодних іноземних впливів. Тим часом, аж до «японізації» Окінави, яку острів пережив в епоху Мейдзі у 1879 році, місцеві майстри бойових мистецтв підтримували дуже інтенсивні відносини з різними школами китайського кемпо(цюаньфа). Ці відносини перервалися лише через націоналістичний чад, що охопив Японію приблизно в ці роки.

У наші дні зв’язок карате і кемпо знову підкреслюється майже всіма школами окінавського карате, яких цікавить історія бойового мистецтва, яке вони вивчають, і які намагаються зрозуміти і дослідити своє походження. Назва кемпо, вживається багатьма сучасними майстрами, вказуючи на спорідненість із китайськими бойовими мистецтвами. Натомість у міжнародній практиці споконвічна назва бойових мистецтв «цюаньфа» практично не використовується.

Сучасне кемпо – основні стилі та напрямки

• Китайске кемпо – сукупність всіх китайських стилів, цюаньфа.
• Окінавске кемпо  – сукупність усіх стилів окінавського карате.
• Гавайске кемпо  – кемпо-карате (Чау), кара-хо (Куахо).
• Американске кемпо  – стиль пов’язаний з гавайським кемпо та окінавським карате.
• Сьоріндзі кемпо – японський стиль, заснований в 1947 році японцем Накано Мітіомі, який пізніше став відомий під ім’ям Сьо Досін. Стиль поєднує елементи японських бойових мистецтв із прийомами «шаолінського цюаньфа», з дзен-будизмом (конго-дзен). Отримуючи звання інструктора цього стилю, учні одночасно стають буддистськими священиками.
• Ніппон кемпо  – японське бойове мистецтво, що поєднує у собі техніки дзюдо, карате, боксу, айкідо, кобудо. Є першою у світі системою змішаних повноконтактних єдиноборств. Стиль створений у 1928 році Саваяма Мунеомі.

Наразі багато шкіл прагнуть підкреслити свій зв’язок із китайським цюаньфа, використовуючи у своїх назвах слово «кемпо». Це є даниною шанування традиції і нагадує про походження даного стилю, чим висловлює його справжній зв’язок з китайською системою цюаньфа.

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/shho-take-kempo/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.