Історія становлення Ніппон кемпо в Україні
Інтерв’ю з В’ячеславом Журавльовим
Кореспондент: Створення будь-якої організації чи спільноти завжди починається з ідеї
. Створення Міжнародної Федерації Ніппон Кемпо України (I.F.N.K.U.) має свою ідею та історію створення. Як усе починалося?
В’ячеслав Журавльов: На початку 2000 року, прогулюючись книжковим ринком Петрівка в Києві, я помітив на прилавку, де продавали старі журнали та книги, американський журнал з єдиноборств «Black Belt» за 1966 рік. У цьому журналі була стаття англійською мовою про японський рукопашний бій Ніппон кемпо – контактний рукопашний бій у захисному обладнанні. У статті розповідалося про легендарного майстра Ніппон кемпо, президента Північноамериканської федерації, шіхана, володаря 8-го дана – Гоккі Кінуі, та розвиток цього єдиноборства у США, а саме у Лос-Анджелесі. Мене дуже вразило захисне спорядження, яке зовні нагадувало справжні середньовічні обладунки, а також те, що можна відпрацьовувати навички рукопашного бою з повною силою, у повний контакт і при цьому, наголошую, практично без травм.
Кореспондент: Тобто, саме тоді все почалося?
В’ячеслав Журавльов: Ні, на жаль, але це була відправна точка. За своєю діяльністю в той час я не міг зв’язатися з Північноамериканською організацією Ніппон кемпо, або якось чи десь отримати більше інформації про цей вид єдиноборств. Але відтоді я почав шукати будь-яку інформацію про кемпо і, за можливістю, використовувати її у своїх заняттях із рукопашного бою.
На той період я вже мав певні навички в єдиноборствах (чорний пояс з карате, рукопашного бою та ступінь кандидата в майстри спорту з вільної боротьби). Плюс за плечима був багаторічний досвід роботи в правоохоронних органах (Управління «А» СБУ), поїздки у закордонні відрядження з обміну знаннями та методиками боротьби з тероризмом. Однак проблема максимально реальної підготовки в рукопашному бою, але без травматизму, завжди існувала. Достатньо було подивитися на колишніх чемпіонів, які на своєму шляху до титулів отримали безліч травм, які проблеми зі здоров’ям вони мають з віком, як вони пересуваються, послухати їхні скарги. Це дозволяло зрозуміти, що справжня бойова підготовка має дуже багато негативних наслідків, і це питання потрібно було якось вирішувати.
Кореспондент: Чи правильно, що для того, щоб навчитися битися, будемо говорити так, щоб досягти перемоги в рукопашному бою, потрібно реально битися на повну силу і в повному контакті навіть на тренуваннях, але при цьому існує дуже високий ризик травмування? І це – одна з основних проблем у підготовці?
В’ячеслав Журавльов: Так, саме так. І справа не тільки у навичках рукопашного бою, хоча це також має велике значення: правильно і максимально жорстко бити. Стати хорошим бійцем можна лише з постійною практикою. Але справа ще й у психологічному настрої – не кожен зможе холоднокровно і жорстко просто вдарити людину по обличчю. Особливо це стосується багатьох шкіл карате – на відміну від боксу, наприклад, де спортсмену не тільки ставлять удар, але й вчать максимально жорстко бити. У боксі, до речі, є захисне екіпірування: рукавички та шоломи – напевно тому, боксери значно більш підготовлені до вуличного бою, ніж, наприклад, представники кёкусинкай карате-до, де взагалі не практикуються удари у голову. І така підготовка виявляється абсолютно неефективною. Тому, протягом досить довгого часу, у період з 2000 по 2010 рік, вже навчаючи своїх учнів, я намагався компілювати техніки боксу, карате-до, рукопашного бою, боротьби та техніки роботи зі зброєю. Бажання було одне: за допомогою правильних методик виробити у своїх учнів навички бою, витривалість, техніку та відвагу. Щось виходило, щось – ні, але завдяки постійному пошуку та аналізу різних систем рукопашного бою та єдиноборств, ми змогли знайти комплексну систему навчання самооборони та слідувати їй у своїх тренуваннях.
Цією системою стала система японського рукопашного бою Ніппон Кемпо, що стоїть на озброєнні японської армії та поліції. Завдяки інтернету, відео змагань з Ніппон Кемпо, показових виступів зарубіжних майстрів, я бачив і впроваджував на своїх тренуваннях все, що міг зрозуміти і повторити, але це було зовсім не так системно в порівнянні з тим часом, коли я познайомився зі справжнім Ніппон Кемпо. Крім того, постійно йшов пошук та експерименти із захисним екіпіруванням.
Кореспондент: Як це сталося?
В’ячеслав Журавльов: Приблизно наприкінці 2009 року до моєї групи прийшов займатися Геннадій Петриковець, чудова людина, автор супер-книги про харчування, учасник багатьох серйозних змагань з різних видів спорту: Ironman (тріатлон) у Європі та США, Kiev Euro Marathon та ін. І ось, якось за чашкою чаю вже у 2010 році він почув мою історію про єдиноборство Ніппон кемпо. Почувши від мене, що було б непогано познайомитися та навчитися японському рукопашному бою у майстра Гокка Кінуї.
Геннадій сказав, що проблема має рішення, оскільки він довгий час прожив у США і може зв’язатися з Американською організацією Ніппон Кемпо. Через деякий час Геннадій прийшов з радісною звісткою, що Американська організація Ніппон Кемпо запрошує нас до Японії разом з ними на турнір у Токіо. Ми прийняли рішення про заснування та реєстрацію Української Асоціації Ніппон Кемпо (U.N.K.A – Ukrainian Association Nippon Kempo). Саме тоді – у 2010 році в Міністерстві юстиції України була офіційно зареєстрована українська організація Ніппон Кемпо.
Кореспондент: Ви не отримали жодних довірчих грамот від японців, просто зареєстрували організацію U.N.K.A?
В’ячеслав Журавльов: Так, таким чином ми однозначно зафіксували, що ми займаємося і будемо надалі займатися Ніппон Кемпо. Так чи інакше, я і мої учні вже представляли собою групу людей, які це робили – тому ми просто зафіксували цей факт у 2010 році.
Кореспондент: І що далі? Як вас зустріли японці?
В’ячеслав Журавльов: Зібравши з собою відео та фото з наших занять у Києві, листи-поручительства від Федерації дзюдо України (в Японії одним із основних умов того, що з тобою підуть на контакт, є листи-поручительства, а Олімпійська організація дзюдо України – це вагомий аргумент у переговорах), що вони нас знають і просять надати нам усюляку підтримку, ми вирушили на зустріч до Токіо.
У Токіо, у листопаді 2010 року, відбулася моя перша зустріч з Ґокка Кінуї та представниками Американської організації Ніппон кемпо. Ми привезли на зустріч відео та фото наших занять і тренувань в Україні. Показали, що у нас є понад 50 осіб, які хотіли б справді вивчати Ніппон кемпо. Переговори проходили в готелі «New Otani». Ми не тільки розмовляли, а й демонстрували один одному різні техніки із єдиноборств. Майстер Ґокка Кінуї, хоча й перебував уже у похилому віці, проте в його рухах відчувалася енергія та сила.
Кореспондент: Вам вдалося переконати Хокка Кінуя в тому, що Ви займаєтесь Ніппон Кемпо і що Ваш рівень достатній для визнання?
В’ячеслав Журавльов: Як виявилося в результаті – так. Напевно, ми були переконливими (сміється, прим. ред.). Наша зустріч тривала більше шести (!) годин. Потім були й інші зустрічі, але перша зустріч запам’ятовується назавжди. Наступного ранку ми відвідали турнір (Сіай) в Токіо з Ніппон Кемпо. На турнірі були представники багатьох європейських країн, Мексики та США. На цьому турнірі Україну представили як країну, яка прагне приєднатися до вивчення Японського рукопашного бою.
Після численних зустрічей і переговорів, а також завдяки наполегливості майстра Гокка Кінуї, нам надали можливість вивчати Ніппон кемпо і прийняли до Японської організації Ніппон Кемпо.
Кореспондент: Ого! Ви отримали якісь офіційні документи від японців?
В’ячеслав Журавльов: Буквально через пару місяців, у лютому 2011 року, з Японії надійшов документ, що підтверджує факт прийняття України до Японської організації Ніхон-Кемпо-Кай (Осака).
Головою Ніппон-Кемпо-Кай Японії на той час був Сатоші Коничі. І вже у квітні 2011 року делегація з України взяла участь у семінарі з суддівства та правил змагань на турнірах з Ніппон кемпо в Англії (Лондон).
У 2012 році мене запросили пройти збори з Ніппон Кемпо в Осаці, під керівництвом легендарного майстра Хідео Доя (9 дан). Після закінчення зборів та складання іспиту, мені привласнили 3 дан Ніппон кемпо і вручили чорний пояс.
На зборах я запам’ятав головні аспекти практики Ніппон Кемпо:
- Гармонійний розвиток та зміцнення здоров’я.
- Навички реального (!!!) самозахисту.
- Виховання та вдосконалення свідомості.
Кореспондент: Тобто Ви повністю стали членом великої світової спільноти Ніппон Кемпо та стали постійним учасником усіх заходів?
В’ячеслав Журавльов: Саме. Цього ж року у серпні місяці Україну запросили на урочисте засідання та конференцію з приводу 80-річчя створення Ніппон Кемпо, який офіційно було засновано у 1932 році майстром-засновником Саваямою Мунеомі.
Ну і з того часу і до сьогоднішнього дня у нас дуже насичений графік: нас запрошують і ми намагаємось взяти участь у більшості заходів.
З останніх: участь у травні 2019 року в технічному та суддівському тренінгу Ніппон Кемпо у Франції, Нансі. У 2016 та 2017 році українські спортсмени їздили представляти Україну на Загальний відкритий Чемпіонат Японії з Ніппон Кемпо в Осаку. Це найбільший, знаковий турнір Сіай.
Цього року, 2019 року, ми також збираємо команду, яка поїде на Сіай Ніппон-Кемпо в Осаку. У 2017 році на міжнародному турнірі Ніппон-Кемпо у Франції наші учні Сергій Устенко та Олег Нікітін вибороли друге та третє місця відповідно у розділі «кольоровий пояс» у віковій категорії після 35.
Але до цього була досить важка та складна робота щодо просування Ніппон Кемпо в Україні. Особливо складно було у 2011-2013 роках.
Кореспондент: А в чому, власне, полягала складність? І взагалі, що означає просування Ніппон Кемпо?
В’ячеслав Журавльов: Тут було дві проблеми. Перша: потрібно було підготувати інструкторів, які самі мали б своїх учнів і могли самостійно проводити тренування, і друга: екіпіровка – потрібно було знайти відповідну за якістю та ціною екіпіровку.
Інструктори, які прийшли в Ніппон Кемпо з 2011 року, вже самі мали багаж знань: хтось прийшов з дзюдо, хтось з карате-до. Деякі інструктори навчалися у мене вже давно. Але перш ніж дати можливість навчати інших учнів Ніппон-Кемпо, усі інструктори пройшли тримісячні курси. Звичайно, це були кращі з кращих.
На цих курсах майбутні інструктори вивчали методику викладання Ніппон кемпо, техніку школи японського рукопашного бою, суддівство змагань, медицину та систему відновлення та реабілітації після травм. Це був кінець 2012 – початок 2013 року. Одночасно ми почали пропагувати Ніппон-Кемпо в інтернеті, на нашому сайті, писати статті в журнали. Через час нас помітили, до нас з різного приводу почали звертатися зовсім різні люди та організації, зокрема тоді ж ми почали отримувати запрошення від телеканалів для участі у передачах як експерти. Це і є просування.
Крім того, майже кожну неділю у нас проходять безкоштовні тренінги-семінари, які можуть відвідати всі бажаючі. Звичайно, на одному дводенному тренінгу неможливо отримати повне уявлення про єдиноборство, тому кожен тренінг присвячений тій чи іншій темі самозахисту. За графіком проведення семінарів можна стежити на нашому сайті.
З екіпіруванням теж було все дуже непросто. Екіпірування Ніппон-Кемпо називається «Богу» і є комплектом обладунків, які повинні з одного боку надійно захищати спортсмена від травм, з іншого – бути легкими і не обмежувати в рухах. Ще раніше ми купували комплекти у росіян, але їхнє екіпірування, на жаль, не підійшло. Воно слабке і легко пробивається. Коли Росія приїхала з цими обладунками на чемпіонат до Японії, японці не допустили їхнього екіпірування до змагань. Майстри з Японії сказали, що це не екіпірування для кемпо. Перший справжній комплект екіпірування в єдиному екземплярі ми привезли з Японії у 2010 році. Проте ціна оригінального екіпірування висока. Таке ж захисне екіпірування випускають у Мексиці, але за якістю воно гірше за японське і доставка теж коштує грошей. Тож це стало великою проблемою.
Кореспондент: Але ж Ви з нею впоралися?
В’ячеслав Журавльов: Як говориться: хто шукає, той завжди знайде. Завдяки нагоді ми познайомилися з унікальним майстром із холодної зброї з Вінниці Миколою Парійчуком. Завдяки йому ми змогли повторити японське «богу» у нас в Україні. Ціна вдвічі менша, а якість не поступається.
Плюс ми змогли налагодити пошиття кейкогі (одяг для тренування) для Ніппон кемпо теж у нас в Україні. Японська організація Ніппон Кемпо готова була купити в Україні партію в 100 комплектів. У Європі наше екіпірування знають і купують. У Казахстані ми виготовили 20 комплектів обладунків «богу» та 40 комплектів кейкогі.
Окремо скажу про рукавички для Ніппон Кемпо — куробу. Особливість рукавичок куробу в тому, що вони легші за боксерські, дозволяють вільно захоплювати руку або ногу противника. Але, в той же час, жорсткі спереду, що дозволяє жорстко завдавати ударів. Ми їх теж повторили, хоч вони самі по собі складаються з 27 дрібних деталей.
Кореспондент: А що з методикою підготовки Ніппон Кемпо, Вас якось готували, Вас забезпечили навчальними матеріалами?
В’ячеслав Журавльов: По-перше, рівень нашої підготовки в Ніппоно Кемпо був вже досить високий, інакше нас би не визнали в Осаці 2010 року. По-друге, і про це я вже говорив, у 2012 році я проходив збори, та й зараз ми постійно беремо участь у різних міжнародних семінарах та тренінгах. І, звісно, ми отримали методичну літературу. Складність у тому, що більшість цієї літератури була японською мовою. У 2013 році було здійснено переклад та видання в Україні методичного посібника Японської організації Ніппон кемпо: «Техніка Ніппон кемпо», «Правила змагань Ніппон кемпо». У 2014 році в Казахстані було видано навчально-методичний посібник «Початковий рівень підготовки Ніппон кемпо».
При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/istoriya-stanovleniya-nippon-kempo-v-ukraine/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.
