Військове мистецтво Сходу – актуальність для війни в Україні

“Війна – це мистецтво брехні. Тому, якщо ти вправний, придурюйся невмілим. Якщо ти діяльний – корч із себе млявого. Якщо ти близько – вдавай, що далеко, а якщо далеко – вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний – спокуси його жаданим об’єктом. Якщо хаотичний – захопи його”, – Сунь-дзи.

 

Військове мистецтвоСучасна війна настільки динамічна, настільки масштабна та швидка, що будь-які новітні досягнення у техніці та науці випробовують на полі бою одразу.  Переконатися в цьому ми можемо на прикладі війни в Україні. Дрони, космічні супутники, кібератаки, системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), ракети – все це реальність сьогодення, наша реальність, реальність кожного українця. Усе це створюється, вдосконалюється та впроваджується  лише з однією метою – перемога та знешкодження ворога. Теоретичні принципи та стратегій війни з плином часу також змінюються та вдосконалюються, однак вивчення старих принципів ведення війни, які були написані кров’ю  та досвідом, однозначно варті нашої уваги, адже збереглися до нашого часу  та не втратили своєї користі та актуальності навіть в сучасних умовах

Теорія війн 

Можна багато говорити, що війна – це жахлива подія. Ми впевнилися в цьому на власні очі. Будь-яка війна рано чи пізно закінчується чиєюсь поразкою та перемогою. Мир – це всього лише відсутність війни, не більше того.

З’явившись на зорі цивілізації, війна досі залишається частиною історичного процесу кожної держави. Існує певна історична закономірність, що чим жорсткіша війна, тим довше вона триває та тим складніше її закінчити. З давніх-давен, люди не тільки замислювалися над причинами та сутністю війни, а й розбирали її теоретичні основи. 

За таких умов ідеальним середовищем для появи подібних теоретичних робіт стала територія Китаю в V – IV століттях до нашої ери або в період воюючих царств, коли ніякого  Китаю,  як єдиної цілісної країни, взагалі не існувало. Тоді територія Китаю налічувала півтори сотні невеликих держав, які вели тривалий процес військової  боротьби, де був колообіг поразки менш успішних та досвідчених, більш успішними та досвідченими.

Стародавній Китай
роздробленість Китаю та кількість армій у давні часи

 

Актуальність стародавніх військових трактатів

Саме у такому середовищі народився перший теоретичний трактат про мистецтво війни, автором, якого був Сунь-цзи (Sunzi). 

Трактат Мистецтво війни

Сунь ДзиСунь-Цзи - китайський військовий стратег та філософ, який жив у VI ст. до н.е. Сунь-Цзи служив найманим полководцем князю Хо Люю в царстві У.,  Існує легенда, що одного разу Сунь-Цзи прийшов до князя і попросив, аби той дав йому усіх своїх наложниць, аби він зміг продемонструвати свою військову майстерність. Князю було цікаво й він вирішив виконати прохання свого полководця. Сунь-Цзи розділив усіх жінок на два табори поставив у кожному з них по командирці та видав їм зброю. Однак, коли він почав віддавати військові прикази, жінки просто сміялися йому в обличчя та ігнорували його. Побачивши це Сунь-Цзи  наказав стратити за невиконання наказів по одній наложниці з кожної сторони. Після страти двох жінок, наложниці наступні команди виконували старанно і без зайвих слів. Князь був дуже здивований такою жорстокістю й навіть розізлився на Сунь-Цзи. Проте, коли виникла військова загроза, князь призначив Сунь-Цзи керувати військом, яке під його керівництвом почало здобувати дивовижні та визначні перемоги. 

Сунь – цзи написав трактат “Wujing” (кит. 武經總要), присвячений військовій стратегії (канон військової науки, або “Семикнижжя”). Трактат дійшов до нас у багатьох перекладених екземплярах нового часу та середньовіччя, присутній в археологічних знахідках, яким понад 2000 тисяч років.  

Искусство войны

Хоча, у зв’язку з переходом від холодної зброї до вогнепальної деякі аспекти трактату втратили актуальність, навряд чи цей трактат є взагалі неактуальним у сьогоднішній час. Принаймні про це говорить той факт, що трактат входить до програми підготовки військовослужбовців у Китаї, США, Японії.  «Мистецтво війни» (кит. 孫子兵法), Сунь-цзи, досі має те, над чим замислюються стратеги та мислителі..

“Мистецтво війни” – це класичний посібник зі стратегії поведінки в конфліктах будь-якого рівня – від військових дій до політичних дебатів та психологічного, або спортивного суперництва. Як  перший із усіх трактатів з військового мистецтва, він, незважаючи на свою давнину, використовувався багатьма великими людьми. Цю книгу, як і трактати про бойову підготовку «Bubushi» (яп. 武備志) та легендарну працю «Хейхо Хідэнсьо» (автор Ямамото Кансуке), відносили до розряду секретних документів Денсьо (Densho). Книжка «Уцзін» не лише стала настільною книгою багатьох людей як цивільних, так і військових, а й лягла в основу діяльності всіх цюаньфових шкіл (Quan-fa).

Цюаньфа в трактаті “Мистецтво війни”
Цюаньфа в трактаті “Мистецтво війни”
Цюаньфа (кит.拳法) – назва китайського бойового мистецтва, або наука про рукопашний бій (кємпо). В Китаї також використовують назву «гошу». В цюаньфа входять техніки удари руками (дафа) та ногами (туйфу), кидки (шуайцзяо), больові контролі (циньна). Загальних шкіл цюаньфа в Китаї більш 130.

Стратегия битвыCтратегія битви

Історія та витоки військової науки про ближній бій (Close Quarters Battle CQB or close quarters combat CQC) також використовує методи запозичені з трактату Сунь-цзи.

Засновник методики ближнього бою (CQB), підполковник Вільям Е. Фейрберн (англ. William Ewart Fairbairn) (28/02/1885 – 20/06/1960) один з перших оцінив труд Сунь-цзи, коли служив у Шанхаї. Фейрберн вивчав «китайський бокс» під керівництвом Цай Чінг Тунга (Цуй Джінгдонг), який свого часу працював в Імператорському палаці у Пекіні, як інструктор для васалів удовуючої імператриці. Ймовірно, Цай був ученим відомого майстра багуа Інь Фу, який був особистим охоронцем імператриці.

В Китаї у давнину, учні, що займалися цюаньфою, обов’язково повинні були вивчати напам’ять праці Сунь-цзи. Стратегія битви ґрунтується на чотирьох положеннях, які Сунь-цзи прокоментував в «Wujing»:

  • Підготовка та знання своїх сил;
  • Правильна оцінка супротивника;
  • Облік часу;
  • Знання місця та умови ведення битв
Сунь-Цзи
“Стратегія без тактики — це найповільніший шлях до перемоги. Тактика без стратегії — це просто метушня  перед поразкою” Сунь-Цзи

Трактат написаний дуже своєрідною мовою, проте його часто беруть за основу спецслужби багатьох держав.

Сенс трактату полягає не в тому, як підготувати окремих воїнів чи  військо до бою, а в умінні працювати з інформацією. Тобто, необхідно дуже вміло використовувати будь-яку отриману інформацію проти суперника. Адже той, хто володіє інформацією – править світом.

Уміле використання отриманої інформації, швидкість та непередбачуваність, породжує перемогу. Перемагає не той, хто сильний, а той, хто вмілий і хитріший. Ці правила боротьби з сильним  противником використовував генерал В’єтнамської народної армії Во Нгуен Зяп, проти США під час В’єтнамської війни.

Першим очевидним висновком, який зазначений у трактаті про війну, є: “Якщо дійшло війни, отже справи в імператора вже склалися не найкращим способом”.

Другий висновок: “Вищою  майстерністю вважається руйнування планів та дій ворога, з наступним захопленням його територій без військових дій”. Здобути 100 перемог у 100 битвах, не є вершиною військового мистецтва. Повалити ворога без бою, ось вершина.

Підкорення держав без вступу у збройний конфлікт – ось ідеал повної перемоги. Тому цілий розділ трактату присвячений роботі з інформацією (її видобутку(шпигунству -розвідці), та вмілому її використовуванню. 

Шпигунство

Розвідка  та інформація у війні

Інформація – одна з рушійних сил, яка може перевернути не тільки хід битви, а й хід війни навіть, якщо здається, що сили нерівні. Адже інформацією можна вміло маніпулювати,керувати, надавати дозовано, замовчувати або навпаки розголошувати. Інформація може як привернути союзників, так і відвернути їх. Будь-яка інформація про суперника є важливою. Будь-яку інформацію можна використати на користь собі, проте тільки за двох умов:

  1. Наявність самої інформації
  2. Вміння нею скористатися
Пункт управления
Наявність інформації та вміння єю користуватися – це запорука успіху

Жодна війна ніколи не велася без інформаційного впливу на суперника. Правильно використана інформація важлива і корисна, не тільки як військова, а й як та, що може деморалізувати супротивника, підірвати його “імідж”, як в очах світової спільноти, так і в очах власного населення, власних військових. Ще в ті давні часи, коли поширення інформації не було таким швидким, коли не було жодних ЗМІ Сунь-Цзи в своєму трактаті писав:

  • Підривайте впливовість та повагу керівництва супротивника та виставляйте його в необхідний момент в поганому світлі
  • Руйнуйте все добре, що є в країні вашого ворога, в його образ в очах суспільства
  • Робіть все можливе, щоб знецінити традиції своїх ворогів та підірвати їх віру у власних богів

Згідно праці Сунь-Цзи,запобіжні знання не можна отримувати від демонів і духів, не можна отримувати з явищ чи небесних знань. Вони мають бути отримані лише від людей, бо це знання справжнього становища противника. Інформація здобута законними шляхами є важливою, однак куди ціннішою є інформація здобута незаконно – шпигунством та розвідкою.

Шпигунство — передавання або збирання з метою передавання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

З допомогою шпигунів можна здобути внутрішню конфіденційну інформацію, яка може деморалізувати образ суперника, або змінити хід битви. Шпигуни – це невидимі воїни, діяльність яких є більш важливою, ніж виграна військова битва. Саме вони є одними з головних акторів на полі бою сучасних інформаційних воєн.

 

Шпигунство активно процвітало ще з давніх часів і досі не втратило своєї потрібності та користі. Шпигунство і досі активно використовується у сучасних війнах. Так, наприклад, обидві сторони війни в Україні – і росія, і Україна, активно використовують це джерело додаткової важливої інформації.

Тому слід знати, що загалом існує 5 видів шпигунів (джерел інформації), які мають бути розумно використані:

  1. Місцеві шпигуни (завербовані люди), які проживають біля противника;
  2. Внутрішньо шпигуни (завербовані посадові особи, чиновники), супротивника;
  3. Незворотні шпигуни (заслані «консерви»), люди, заслані на територію і які перебувають у довгій «спячці», до певного часу;
  4. Шпигуни, що повертаються (дипломати, працівники посольств, духовні працівники), це професійно підготовлені розвідники, що знаходяться на території противника і періодично повертаються під «легендою» назад;
  5. Подвійні агенти, придбати яких можна виявивши та підкупивши (для завдань контррозвідки), шпигуни ворога, що перейшли, а співробітництво;

Грошей не варто шкодувати,  адже будь-яка грошова оплата, обійдеться значно дешевше, ніж утримання армії та війна.

дрони
Дрони – найсучасніши шпигуни (і не тільки) на полі бою…

З усіх справ немає більш небезпечнішої, ніж робота зі шпигунами. Немає нагород, щедріших, ніж довіра шпигунам. Немає справ, таємничих, ніж ті, які стосується шпигунів.

Так, Сунь-Цзи не мав навіть уявлення про космічну чи аеророзвідку, інформацію, яку можна добути з дронів. Але сенс його праці полягає саме в тому, що не можна отримати перемогу, якщо ти не володієш всієї інформацією щодо супротивника, а сам не вводиш його в оману.

Гарний воїн – навчений воїн

Отже, ми самі бачимо, що старовинні трактати не втратили свій сенс ні у бойових мистецтвах, ні у військовій справі. Адже вони не тільки важливі з якоїсь історичної точки зору, а й розкривають усю важливість використання інформації.

Битва може бути виграна тільки за умови, якщо в ній беруть участь гарні воїни з сильною військовою підготовкою. А гарні воїни – це навчені воїни. Навчені досвідом своїх попередників, навчені не тільки технікам ведення бою, а й роботі з інформацією. 

В сучасному світі інформаційна війна – важлива складова кожної війни. В трактатах Сходу можна почерпнути ті знання щодо здобування, використання та важливості інформаціїї. Вони – як посібник, який має прочитати кожен воїн, кожен військовий, адже інформація – це ключовий чинник перемоги не просто у битві, а у війні.

Саме це ми маємо почерпнути зі старовинних трактатів Сходу, щоб перемогти у війні, яка стосується кожного українця, кожного з нас. Це один з головних чинників нашої перемоги – перемоги війни в Україні. Так як наші супротивники – росіяни це давно осягнули і ще з кінця дев’яностих років ведуть досить успішну інформаційну війну проти нас.

Інформаційна війна в Україні

І  наостанок ще раз процитуємо Сунь-Цзи :

Той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни;

Хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє;

Той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/vijskove-mystecztvo-shodu-aktualnist-dlya-vijny-v-ukrayini/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.