Взаємодопомога та взаємовиручка у вуличних сутичках

«Однією рукою і вузла не зав’яжеш»

Українське прислів’я

Взаємодопомога – фактор виживання

Виживання людини як виду залежало від об’єднання у групи та взаємодопомоги один одному. Цьому соціальному явищу було присвячено багато досліджень відомих вчених. Ще Чарльз Дарвін (англ. Charles Robert Darwin) розглядав взаємодопомогу як один із основних факторів, який дозволив дожити до наших днів певним видам рослин і тварин, а також стати людині людиною. Відомий анархіст князь Петро Олексійович Кропоткін написав цілу серію статей, присвячених взаємодопомозі, які були зрештою перероблені в окрему книгу «Взаємодопомога як фактор еволюції». Ми не будемо переказувати всі ці праці, а тільки скажемо про основну, власне прописну, ідею: Тільки спільні дії можуть протистояти небезпеці!
У природі, як і в житті, задля виживання об’єднуються всі: тварини, птахи, комахи. Відносна слабкість людини і мала швидкість руху в порівнянні з тваринами, а також відсутність або недостатність засобів, які в нас є від природи, та які ми могли б використовувати як зброю (зуби, пазурі, ікла, роги), при виживанні можуть лише частково компенсуватися нашими інтелектуальними здібностями. Величезну значущість має соціальність людських груп, яка виражається в об’єднанні зусиль, як фізичних, так і інтелектуальних, для протистояння небезпеці та досягнення поставленої мети: чи то захист потомства від сильніших хижаків, чи полювання на значно більших, ніж людина, тварин: наприклад, мамонтів чи биків. У сучасному суспільстві не потрібно полювати на мамонтів чи захищатися від хижаків. У сучасному суспільстві найнебезпечніший хижак – це людина.

Кримінальний світ – “Не дай Боже Вам жити під час перемін”

Ця крилата фраза якнайкраще відображає сучасну дійсність. Країна вирує, захисту окремої людини державою, правоохоронними органами на жаль – нема. На територіях пострадянського простору економічні проблеми, становлення нових політичних еліт. Криза економічна, криза політична, криза соціальна. Війна. Безліч неврахованої зброї. Немає стабільності. Все це сприяє активізації криміногенної ситуації на вулицях, у містах, дорогах нашої країни. Багато молодих і міцних чоловіків, які вміють тримати і застосовувати зброю.  Більшість з них вже звикли вирішувати свої проблеми шляхом застосування сили, а деякі, психічно нестійкі, від відчуття сили в яких запамарочилися в голові,  вже перейшли ту межу, яка відокремлює звичайну мирну людину від злочинця.
Під час змін, коли держава не може повсюдно забезпечити свою присутність, особливо на окупованих територіях та в “сірих” зонах, всі вільні ніші заповнюються кримінальними елементами. Злочинцями стають громадяни, які в будь-якому іншому середовищі, в будь-якій іншій стабільній суспільній системі швидше за все ніколи б не стали злодіями, вбивцями та грабіжниками, а були б поліцейськими, шахтарями або, зрештою, космонавтами. Так було у 1920-х, так було у 1940-х роках. Після і під час революцій та війн. Чим вище хвилі криміналітету, тим глибше поміж них прірва, у яку може потрапити  пересічний громадянин.
У такій ситуації для звичайних людей – “порятунок потопаючого справа рук самого потопаючого”. Але треба пам’ятати, що більшість злочинів відбувається лише тоді, коли злочинець чи злочинці відчувають серйозну перевагу над жертвою. Це буває або за наявності у злочинця зброї – холодної чи вогнепальної, або тоді, коли злочинці здебільшого діють групою. Інакше – напад не відбувається. У такій ситуації навіть у підготовленої людини, якщо вона віч-на-віч зі злочинцем або злочинцями, дуже мало шансів. Непідготовлений їх не має взагалі! Порятунок лише один – допомога перехожих, випадкових свідків, сусідів, знайомих та друзів, тобто взаємодопомога. Запорука успіху у самозахисті та самообороні визначається загальним характером та масовою готовністю прийти на допомогу.

Активна позиція

Якщо Ви виявились свідком злочину, або навіть звичайної побутової бійки на вулиці чи у приміщенні, не можна залишатися осторонь. У суспільстві, що живе за правилом “Моя хата з краю”, один успішний злочин провокує інший, нахабніший, більш кривавий. І так далі – ланцюжок злочинів тягнеться від відносно невинної крадіжки гаманця у п’яного до побиття слабких на вулиці або пограбувань і вбивств. Коли ж суспільство, тобто його члени, звичайні громадяни втручаються і приходять на допомогу іншим, тим хто потрапив у біду, то канва злочинів припиняється ще в зародку. Якщо Ви матимете активну життєву позицію, якщо Ви допоможете чиємусь батькові, чиєїсь доньці, то хтось допоможе Вам чи Вашим близьким, коли вони виявляться жертвою нападу. Якщо не втручатися, то число злочинів тільки зростатиме в геометричній прогресії. Не надання опору та потурання з боку правоохоронних органів та простих громадян – свідків, веде до ще більших та тяжких злочинів. Одна буря заносить сліди іншої бурі. І всі ми обов’язково платимо за бездіяльність дорогою ціною. І ця ціна – наша кров чи кров наших близьких.
Однак, щоб справді добитися потрібного результату, а не бути самому побитим, пограбованим або обікраденим, необхідно обов’язково готуватися. І готуватись постійно. На курсах самооборони та самозахисту, у залах, секціях та спортивних групах.

Групи взаємодопомоги

Проте просто активною життєвою позицією не перемогти весь кримінал. Навіть якщо опанувати всі навички рукопашного бою і ходити в костюмі “Людини-павука”, впоратися з цим явищем не вдасться. Місце героїв – телеекрани, на справжніх вулицях вони не будуть переможцями. Що ж робити? У рукопашній сутичці, коли необхідно діяти проти готового на все злочинця, узгодженість дій та підстрахування товариша мають вирішальне значення. Якщо Ви вмітимете діяти спільно – ефективність ваших дій збільшиться багаторазово.
Одним із ефективних способів самозахисту є об’єднання громадян у різні групи взаємодопомоги будь-яких форм – наприклад, групи самозахисту, комітети оборони будинків, вулиць, районів міста. Тероборона – один з проявів такої взаємодопомоги. Потрібно знати та вміти швидко й чітко перетворити свій будинок, під’їзд та вулицю на добре укріплений для оборони район. Вміння взаємодіяти під час самозахисту та самооборони не може нас позбавити зла, але однозначно зменшить його прояв! Знання, отримані на заняттях та курсах з самозахисту, а також спілкування з однодумцями створює навичку швидкої та вмілої взаємовиручки та взаємодопомоги. Така підготовлена ​​спільнота людей дозволяє зберегти відносну безпеку навіть під час воєнного стану, масових заворушень і тим більше дати відсіч звичайним злочинцям.
Реально протистояти збройному кримінальному світу може лише спільна боротьба правоохоронних органів та об’єднання українців у групи самозахисту, групи взаємодопомоги. Це дозволить швидко та ефективно викорінити вуличну злочинність, та вижити в боротьбі з ворогом.  

Рекомендації щодо надання допомоги людині, яка потрапила в біду!

Якщо Ви стали свідком злочину і не маєте впевненності в своїх силах – кличте на допомогу! Якщо ж ви вирішили все-таки втрутитися, то дії повинні бути рішучими, сміливими та різкими. За можливістю необхідно чимось озброїтися. Якщо такої можливості немає, необхідно ввійти в безпосередній контакт із супротивником, застосовуючи жорсткі та сильні удари у травмонебезпечні зони. Якщо це вуличний злочинець, можна накинути йому на голову свою куртку або поліетиленовий пакет, і намагатися завдавати ударів коліном та ліктем. І, нарешті, Ви можете застосовувати задушливі техніки та замки в область шиї та горла. Ви повинні розуміти, що злочинець може бути озброєнним, тому дійте максимально швидко і жорстко. І кличте на допомогу!

Найголовніша рекомендація – відвідуйте курси самооборони, постіно готуйтеся до фізичного протистояння!
Ви і тільки Ви винні у своєму безпорадності та невмінні!

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/vzayemodopomoga-ta-vzayemovyruchka/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.