Меч та кулак. Фехтування у рукопашному бою

Мистецтво фехтування та рукопашний бій. Західна та східна школи фехтування. Фехтування ножем у рукопашному бою. Фехтування палицею. Що спільного в Ніппон Кемпо та кендо. Фехтування у самообороні.

“Клинок меча подібний
[Кришталевому] потоку гірського струмка.
І [я] милуюся ним [прозорим літнім ранком]”

Хокку

Мистецтво фехтування та рукопашний бій

Холодна колюча і ріжуча зброя відігравала визначальну роль у війнах людства аж до кінця XVIII століття. До появи самозарядної та автоматичної вогнепальної зброї в середині XIX століття вона ділила цю роль навпіл з вогнепальною. У рукопашних же сутичках і зараз холодна зброя є не меншою небезпекою, ніж автоматичний пістолет.

Зараз, у XXI столітті, у бойових статутах піхоти всіх армій світу прописані основні прийоми штикового бою, бою з саперною лопаткою, штик-ножем. А це – не що інше, як фехтування.

Фехтування (нім. fechten — «боротися, битися») – система прийомів та технік володіння холодною зброєю та рукопашним боєм у ближньому бою. Раніше це було бойове мистецтво, військова наука. Нині це ще й спортивна олімпійська дисципліна.

У необізнаної людини термін «фехтування» пов’язаний насамперед із шпагами та рапірами, можливо, з шаблями. Ця думка навіяна, звичайно, героями Олександра Дюма, а також відомим зараз олімпійським видом фехтування, яке включає в себе саме ці три види холодної зброї. Однак, мистецтво володіння будь-якою ударною, колючою або ріжучою зброєю, таким, наприклад, як палиця, ніж, спис, жердина фактично і є тим самим фехтуванням.

Західна та східна школи фехтування

Західна цивілізація породила величезну кількість шкіл фехтування, проте специфіка війн останніх кількох століть була такою, що індивідуальне мистецтво володіння холодною зброєю поступалося місцем тактичному мистецтву застосування озброєних цією зброєю людських мас. У війни залучалася дедалі більша кількість людей і застосування такої тактики забезпечувало перемогу над нехай і більш майстерними індивідуально, але нечисленними військами.

Тому до наших днів як види спорту і дійшли тільки дуельна зброя фехтування: шпага, рапіра та шабля.

Дуель (фр duel — «поєдинок», «боротьба двох») — суворо регламентований озброєний поєдинок, мета якого - задовольнити честь ображеного з дотриманням заздалегідь обумовлених і рівних умов бою. Дуже популярний вид з'ясування відносин серед знатного прошарку у XVIII-XIX століттях у Європі. Дуелі практикувалися до початку XX століття.

У ролі складових військово-прикладних видів фехтування у збройних силах західних країн продовжують вивчати ножовий бій, ближній рукопашний бій з автоматом, а також бій з підручними засобами, про які ми вже писали вище – саперною лопаткою.

Східна школа фехтування – це, насамперед, японське бойове мистецтво кендо, що дійшло до нашого часу.

Кендо́ (яп. 剣道 кендо) — Шлях меча. Сучасне бойове мистецтво японського фехтування на бамбукових мечах. Трансформувалося із традиційних самурайських технік володіння мечом кендзюцу (яп. 剣術).

Більш значних східних технік фехтування просто немає, оскільки саме кендзюцу, з якого виросло спортивне кендо – індивідуальне бойове мистецтво.

У кендзюцу використовувалися кидки, придушення, больові контролі. Це було не просто фехтування

У материкових країнах, на відміну від Японських островів, у всіх країнах Південно-Східної Азії, сильно виявлялися ті ж тенденції, що й у всьому світі: масові війни, де індивідуалізм не грав визначального значення. Такого явища як дуелі у Східній Азії взагалі не було. Тому материкові мистецтва фехтування здебільшого загублені, а ті, що культивуються зараз, є скоріше відродженими. Навпаки, індивідуальне мистецтво володіння мечем було надзвичайно затребуване в середньовічній Японії. Серед самураїв поєдинки на мечах практикувалися і заохочувалися завжди. У країні існувало безліч шкіл кендзюцу, в яких викладали відомі майстри катани.

Крім кендо, окремі техніки фехтування іншими предметами дійшли до нас у вигляді розділів різних шкіл рукопашного бою: ханбо-дзюцу, бо-дзюцу, йо-дзюцу, танбо-дзюцу, явара-дзюцу (рукопашний бій з палицями різної довжини, починаючи від жердини і закінчуючи коротенькою, розміром з олівець палочкою), нагіната-дзюцу (мистецтво бою з нагінатою), танто-дзюцу (мистецтво ножового бою) тощо.

Зброя ближнього бою зараз

Принципово серед багатьох видів зброї ближнього бою, які використовувалися людством протягом багатьох століть прикладне значення на даний момент має зовсім невелика кількість з них. І, правда, ну не будете ж ви ходити містом з катаною в піхвах за поясом! Здається, така прогулянка швидко закінчиться у найближчому поліцейському відділенні. Але деякі види зброї, як і вміння битися ними, тобто фехтувати, актуальні й донині.

Фехтування ножем

Без сумніву ніж – найнебезпечніша зброя ближнього бою, небезпечніша за короткоствольну вогнепальну зброю, особливо на ультракоротких дистанціях, і навичка використовувати ніж у ближньому бою найбільш потрібна у військових дисциплінах. З урахуванням поширеності ножів у побуті, а також того, що ніж – це зброя прихованого носіння, практика ножового бою для військових та спецназу нині пріоритетніша, ніж усі інші. Для самооборони – дуже важлива, бо вміння володіти ножем передбачає вміння йому ж і протистояти.

Фехтування палицею

Палиця може бути абсолютно різних розмірів, від великих і довгих жердин до маленького куботана, який можна сховати в кулаці. Крім того, ринок наповнений так званими тактичними ручками, тактичними ліхтариками, які є не що інше, як залізні палиці різної довжини і товщини, замасковані під якісь побутові предмети. Навичка володіння такою зброєю в рукопашному бою буде незамінною для досягнення переваги над супротивником. Використання палиці в самообороні часто дає ефект несподіванки, оскільки більшість нападників просто не можуть уявити, яких збитків вона може завдати.

Katana — [Удар] мечами навскіс – немов тремтіння крил [Невагомої] бабки, що зависла на мить

Кендо та Ніппон Кемпо

Сучасний японський рукопашний бій Ніппон кемпо має багато спільного з мистецтвом фехтування кендо.

Цікаво. Усі сучасні японські бойові мистецтва багато що взяли з Бусідо (кодексу самураю, норм і правил поведінки самураю в суспільстві та бою), хоча, по-справжньому, ряд бойових мистецтв, таких, як, наприклад, окинавське карате-до, на певному етапі не мали до самураїв жодного стосунку. Навпаки, окинавське карате – бойове мистецтво простолюдинів. При цьому всі японські школи бойових мистецтв, які ми знаємо зараз, сформувалися не раніше середини XIX століття і наразі являють собою в тій чи іншій мірі сплав оригінальних технік та методів навчання, а також норм кодексу Бусідо. У тому числі й карате.

камае — Камає в кемпо та в кендо, вид збоку

У кендо важливі принципи:

«кі-кен-таї та ічі», що в перекладі означає «дух-меч-тіло як одне(ціле)»;
“маай” – почуття дистанції;
“сен” – час реакції;
«камає» – початкове положення (тіла та розуму);
«дзансін» – стан бойової готовності

Ці принципи є основними й у японському рукопашному бою Ніппон Кемпо. Схожі не тільки як принципи бою, а й методики навчання, суддівства, правила проведення змагань. Основним для розробки захисного спорядження Ніппон Кемпо: шолома (мен), нагрудника-кіраси (доу) послужило традиційне захисне спорядження, яке використовувалося в кендо. Система ранжування та атестації рівня підготовки в Ніппон Кемпо та кендо – ідентичні.

Дзюкендо: замість бамбукових мечів фехтування ведеться макетами гвинтівок

Кендо у школі Японії:  З 1912 р. кендо стало обов'язковим предметом у середній школі, а у 1941 р. було видано наказ про те, що кендо повинні займатися всі хлопчики з 5-го класу. Школяр, який добре встигав з усіх предметів, але отримав погану оцінку з кендо, вважався поганим учнем. Після поразки Японії у Другій Світовій війні кендо прибрали з обов'язкових шкільних дисциплін. Але вже у 1953 році, після відходу американців із Японії у більшості звичайних середніх шкіл викладання кендо відновилося. З 2006 року було внесено зміни до Закону про освіту, в якому акцент зроблено на повагу до традицій та патріотизму. Заняття з дисциплін пов'язаних з Будо (кендо, кюдо, дзюдо, дзюкендо, нагіната-дзюцу, карате-до, ніппон кемпо), стали обов'язковими для обох статей середньої школи (中学校 тюгакко, 13–15 років).

Японські Сили Самооборони Японії: у шерензі двоє зліва у захисному спорядженні дзюкендо, наступні двоє – у захисному спорядженні Ніппон Кемпо

В Японії дуже часто студенти займаються одночасно Кендо та Ніппон Кемпо. Тих, хто займається кендо, кемпо приваблює таким самим жорстким протистоянням у поєдинках з таким самим високим ступенем захищеності учнів.

Фехтування в Ніппон Кемпо

Японський рукопашний бій Ніппон Кемпо крім технік боротьби без зброї включає вивчення набору прийомів:

ханбо-ваза (фехтування палицею завдовжки 90-110см)
танбо-ваза (фехтування палицею завдовжки 20-40см),
явара-ваза (фехтування палицею завдовжки 14-19 см)
танто-ваза (ножовий бій)

Це якраз та сама прикладна зброя, яка застосовується і до сучасного часу. Різні види палиць (дубинки, арматуру) часто використовують злочинці під час нападу. Для самооборони можна використовувати будь-який предмет, який має характеристики палиці: парасольку, ніжку стільця, ручку, якою ми пишемо і т.п.

Все, як і в кендо, починається з правильної стійки, пересування, навичок надягання обладунків, роботи на тренажерах і в парах, вивченні технічних прийомів. Згодом, при постійних заняттях та тренуваннях, учень знаходить свій спокій і «дзансін» (холодне серце та контроль своїх почуттів) у будь-якому поєдинку.

Ставлення до зброї

Люди, які мають навички захисту та нападу зі зброєю, будуть ставитись до неї по-іншому, ніж звичайна людина. Це неможливо пояснити тому, хто не бачив наслідків використання зброї. Тільки той, хто розуміє, що саме він тримає в руках, ставитиметься до зброї з повагою, належним чином її контролюватиме та доглядатиме за нею.

Фехтування для самооборони

Будь-яка зброя дає розуміння бойового мистецтва загалом. Заняття з фехтування, класичного європейського, японського фехтування кендо або будь-якого розділу Ніппон Кемпо дають велику «понятійність» техніки і принципів протистояння в бою, в бійці чи в побутовому конфлікті. Більш значущу, ніж у тих із учнів, які не брали до рук жодної зброї.

Блиск сталі, крики нападників, свист меча, хвилююче почуття небезпеки – немає нічого кращого для виховання сталевого характеру воїна. Це і є справжнє Будо.

Самураї в Японії казали: “Меч – це моя душа, і якщо хочете дізнатися, що у мене на серці, погляньте на мій меч“.

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/mech-i-kulak-fehtovanie-v-rukopashnom-boyu/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.