Гримуча суміш трьох релігій. Ментальні практики як основа доблесті, безстрашності та непереможеності. Навіщо потрібні ментальні практики у бойових мистецтвах.

“Мудрий не знає хвилювань, людяний не знає турбот, сміливий не знає страху.”

Конфуцій

Ніппон кемпо – японський  рукопашний бій наскрізь пронизаний традиціями та практиками військових мистецтв Японії, які дійшли до нас крізь століття. З того часу, як Японія стала більш-менш відома в Європі, японські професійні воїни – самураї – асоціювалися з такими поняттями як безстрашність, бойова майстерність, спокій та незворушність. Європейцям, у яких основним правилом у війні було “Перемогти, щоб вижити”, здавалося, що японці борються під іншим гаслом: “Вмерти, але перемогти”. Європейці зіткнулися з абсолютно незнайомою для них військовою культурою, яка не була схожа на жодну відому раніше.

Японська військова культура, філософія якої поєднує елементи дзен-буддизму, синтоїзму та конфуціанства, отримала назву – Будо (Шлях Воїна), або сідо – шлях шляхетності та, нарешті, бусідо (яп. 武士道) – Шлях шляхетного Воїна.

Стійкість духу – гримуча суміш трьох релігій

Джерелом самобутньої ментальності самураїв стали саме три згадані філософські вчення, два з яких є релігіями (синтоїзм і дзен-буддизм), але при цьому мають величезну філософську складову та одне філософське вчення – конфуціанство, яке фактично зведене до рангу релігії. Зрештою, ця суміш вченнь стала ідеологією всього японського народу.

Далекі від війни: японська чайна церемонія (яп. 茶の湯 тя-но ю), «шлях чаю», «мистецтво чаю» (茶道 садо: тядо:), японський шлях каліграфії (яп. 書道 Седо, «Шлях листа»), японські сади (яп. 日本庭園 нихон тейен): всі ці мистецтва – сенс відображення трьох філософських складових: синтоїзму, конфуціанста та буддизму.

Синтоїзм – національна релігія

Під впливом синтоїзму формувалася надзвичайно войовнича поведінка самураїв. Синтоїзм – виключно японська релігія, яка є невичерпним джерелом японського патріотизму, войовничості та навіть націоналізму. Згідно з її основними постулатами, перші небесні духи-камі Ідзанагі та Ідзанамі створили спочатку Японські острови і породили всіх інших духів-камі і людей, а японський імператор взагалі є нащадком перших богів (у перекладі слово імператор – тенно означає «божественний володар», в іншому перекладі «син Неба»). Таким чином, на рівні релігії було закріплено велич Японії та японців, їхню перевагу над іншими народами.

Цікаво

Синтоїзм це релігія однієї нації - японців, так само як і сіонізм - це релігія однієї нації - євреїв

Вчення синтоїзм вимагало від самурая чистоту духу (макото), почуття обов’язку (гірі) і вірності (хугі) стосовно сьогуна і даймьо, і, звичайно, до «божественного володаря» – імператора.

Конфуціанство – чистота помислів

Конфуціанство вплинуло на традиції та моральні уявлення самураїв. З конфуціанства було взято послух щодо старших за рангом, суворе дотримання норм і традицій, як основа доблесті, мудрості та справедливості. “Бун (духовність) – це сила, що зрівнює бу (військове мистецтво)”, – так говорить конфуціанська мудрість (сейдзін). Під впливом конфуціанських ідей самурай жив у постійному страху вчинити безчесний вчинок, спокута провини якого лише самогубство «сьоппуку».

Дзен-буддизм – відчути життя і зневажати смерть

Філософія дзен збагатила культуру Японії такими традиціями, як уміння підкоритися неминучому, здатність концентрувати всі свої сили, вчиняючи ту чи іншу дію, а також вражаючу холоднокровність у хвилину небезпеки, зокрема перед смертю. Вчення дзен і військова каста немовби були створені один для одного. Наприклад, такі якості самураїв, як прагнення перемогти страх, здатність «йти по той бік життя і смерті» чи готовність померти у бою сягають саме філософії дзен. Це не означає, що самураї зневажали життя. Навпаки, філософія дзен, на відміну від звичайного буддизму, закликає своїх прихильників сприймати життя з надзвичайною повнотою та інтенсивністю. Зневага до смерті (енре), властива самураям, походить саме з філософії дзен.

Омоте і Ура

Щоб зрозуміти, як впливає така суміш філософій на ментальну практику в Ніппон кемпо, потрібно розрізняти поняття Омоте і Ура.

Омоте (яп.表) - видима (зовнішня) частина, те, що попереду.
Ура (яп.裏)  - зворотний бік (внутрішня, невидима) частина.

Європейці назвуть це видимою і зворотною стороною медалі. Але все ж таки для японців це щось інше. Спробуємо пояснити на прикладі розташування японського меча-катани на підставці катанакаке:

Існує етикет (сахо), згідно з яким можна розташовувати меч (катану) на підставці катанакаке (яп. 刀掛け) рукояткою вліво або вправо. Так як правильно? І так, і так. Але сенс буде різний!

Якщо сая (яп. 鞘) (піхви) клинка має декор, то буде красивіше і правильніше розташування катани стороною омоте, а не ура. Бо сторона омоте більш помітна, коли ви носите меч за поясом «обі». Тому сторона омоте меча на підставці катанакаке спрямована назовні (рукояткою вліво). Це буде говорити, що меч встановлений як виставковий, експозиційний екземпляр для того, щоб показати його красу та досконалість. А от, якщо розташувати катану на стійці лицьовою частиною ура (рукояткою вправо), це буде говорити про те, що його господар здатний будь-якої миті використовувати меч і він тут стоїть не для показухи. Найцікавіше, що багато «клоун-майстрів» або творців своїх стилів типу «отсебятіна», не знають і не розуміють етикету (сахо) меча, а тим більше не розуміють, чому меч повинен стояти так чи інакше, що таке омоте і що таке ура.

У японців терміни омоте та ура використовуються повсюдно, вони зручні та зрозумілі кожному жителю Країни Висхідного Сонця. Ці два терміни є концептуальними у розумінні ставлення до всього у Японії. Скрізь і у всьому є те, що ми бачимо і можемо показати – це омоте, а те, що не можна демонструвати чи побачити – це ура.

Омоте у бойових мистецтвах – це техніка для всіх, те, що бачать глядачі, а ура – те, що ніхто не бачить, лише учні школи. Омоте – це численні змагання та турніри Сіай (яп. . 試合) та гарні поєдинки куміте, ефектні техніки самозахисту.

Ура – прихована частина, те, чого не видно, система виховання, постійні важкі виснажливі тренування та робота над собою. Ці поняття прийшли зі старовинних шкіл будзюцу, успадкувавши багато традицій Будо.

Якщо розглядати з точки зору поєдинку куміте (яп. 組手), то проведення саме технічних дій – це омоте, а внутрішня напруга, що відбувається в процесі боротьби з самим собою і зі своїми страхами фізичного контакту – це ура.

Кігурай та сьоме

Омоте і ура впливають на кігурай (気位) – гідність і впевненість людини, наповнене високим рівнем внутрішньої енергії. Кігурай – це усвідомлення того, що людина не почуватиметеся слабкою в будь-якій, найкритичнішій ситуації. Людина з кігурай випромінює внутрішню енергію на оточення. Наприклад, кігурай – це лев. У будь-якій ситуації лев буде левом, і ніколи не підтискатиме хвіст.

Кігурай – це не тільки впевненість у своїх силах, що базується на багаторічній практиці тренувань, а й уміння передбачати розвиток бойової ситуації. Виховати і вивести свідомість людини на такий рівень, це і є основне завдання в Ніппон Кемпо. Люди, які займаються та практикують японські бойові мистецтва, однак не купують липові пояси, підходять до усвідомлення кігурай лише після третього дана, ніяк не раніше.

Кігурай часто використовують разом із терміном Сьоме (яп. 攻め) – ініціативи та психологічного тиску. Сьоме – це моральне та фізичне розбалансування противника. Можна сказати, що сьоме починається всередині нас. Це наша рішучість і наша воля висловити себе через атаку, яку ми збираємось зробити. Японці кажуть: «Виконай сьоме з кігурай перш, ніж завдати удару». Іншими словами це означає «Чини тиск на суперника своєю енергією перш, ніж завдати удару».

Сін-Кі-Ріку-Ічі

Однак, всього цього не можна досягти, якщо немає розуміння Сін-Кі-Ріку-Ічі (яп. 心気力一致) – єдність(ічі) свідомості(сін), енергії(кі) і техніки(ріку). Саме це розуміння дає красу техніки та вищу майстерність, поняття ідеального іпон (одна мить та перемога) у спортивних поєдинках.

Сін – це свідомість (безтурботне і непохитне), кі – це енергія (життєва сила), ріку – це техніка (ваза). Об’єднання сін, кі і ріку в хара (яп. 腹) (місце дозрівання енергії духу) миттєво перетворюється на переможну атаку у вигляді Сін-Кі-Ріку-Ічі. Під словом хара (живіт) мається на увазі першопричина і осередок (кікай танден) всіх фізичних і життєвих сил людини (кі). Сін (серце, розум) здатні передбачити дії супротивника через стан мусін (яп. 無心), спрямовує кі (динамічний психічний стан духу), який, у свою чергу, диктує ріку (яп. 力), фізичні дії у формі техніки (вадза) .

Медитація – основний спосіб розвитку

З ріку все зрозуміло – вдосконалюй техніку і все буде добре, але як же розвивати свою свідомість і свою енергію? У японському рукопашному бою Ніппон Кемпо методика тренувань над сін та кі починається з сидячої медитації дзадзен, першочерговою метою якої є досягнення спокою і чистоти розуму.

Дзадзен (яп. 座禅; кит.坐禅), китайський «цзо чжань», «сидяча медитація» (яп. 黙想). Усі мистецтва шляху (дзірікі) підпорядковані тричастинному принципу: вадза (техніка), кі (енергія) та сін (дух, розум). У медитації дзадзен практикуючий прагне вийти за межі свідомості та випробувати стан просвітлення саторі. Всі видатні майстри бойових мистецтв займаються сидячою медитацією дзадзен, з метою розвинути своє кі.

Кі учня-початківця, збуджене і вируюче називають сугомі кі, схильне до впливу емоцій. З досвідом і практикою кі стає ясним і чистим – саеру кі. Вважають, що без занять сидячою медитацією неможливо стати справжнім майстром бойових мистецтв.

Робота зі свідомістю сін ведеться задля досягнення фудосін (яп. 不動心) перемоги над страхом, дзансін (яп. 残心) внутрішнього стану готовності, і мусін – ясності і чистоти розуму, без будь-яких емоцій.

Під час бою необхідно поєднати навичку спортивного дихання та дихання «медитативного заспокоєння», яке тренується під час медитації дзадзен. Це дасть можливість під час бою концентрувати власну енергію кі та очищати розум сін.

Над свідомістю потрібно починати працювати з 1-2 Дана (5-7 років підготовки), оволодіння навичками свідомості 3-5 Дан (15 років практики), освоєння та застосування свідомості на рівні рефлексу 6 – 8 Дан (50 років практики), коли розум досягає стану порожнечі му.

Поєдинок між 3 – 5 Даном

Концентрація свідомості та поєднання з енергією кі відбувається через крик кіай (яп. 気合). Спочатку всі кричать, але це просто крик. Згодом учні навчаються концентрації і тоді, це вже не просто крик, а енергетична дія на зону впливу маай (яп. 間合い)  супротивника.

Битва свідомостей

Зони впливу є в обох супротивників, умовно кажучи, це місце на тілі оппонента, куди можна дотягнутись з кроком уперед. В області перетину таких зон, вашої та суперника, і відбувається прихований, ментальний бій.

Це бій типу ура, без фізичного контакту. У цьому місці відбувається ментальне протистояння між суперниками, коли один атакує, а інший захищається, бій, який перемогається чи програється. І тут є слабкість в одного і сильна свідомість в іншого. Володіти навичками такого бою, бою на рівні свідомості можна навчитися тільки після численної практики ведення поєдинків. У професійному боксі таке протистояння відбувається під час дуелі поглядів на зважуванні. Часто вже там можна передбачити, хто буде переможцем.

У Ніппон кемпо, коли обидва суперники перед початком поєдинку займають позицію сонкьо, (яп. .蹲踞（そんきょ）の礼) відбувається битва свідомостей.

Ментальні практики. Навіщо вони потрібні?

Багато хто спитає: навіщо такі складнощі у вивченні бою? Адже можна просто взяти і вдарити, просто битися, просто використовувати вивчені прийоми і удари! Але ми розглядаємо бій не просто як бійку, а як науку виживання.

У реальному бою, в реальній критичній ситуації, коли доводиться протистояти небезпечному супротивникові, коли постає питання життя і смерті, лише повна концентрація, докладання максимальних зусиль, як фізичних, так і будь-яких інших, може призвести до перемоги одного супротивника над іншим. І, відповідно, навпаки. Якщо людина чогось не змогла, у чомусь поступилася – вона програє.

Ми не можемо просто сидіти чи стояти в асані як йоги, чекаючи, коли на нас спуститься просвітлення. Нам потрібно виживати та перемагати зараз. Не буде часу на медитацію, не буде часу на підготовку. Ми повинні зуміти дуже швидко зібратися, прибрати емоції та повністю сконцентруватися на ситуації. Ми не повинні більше ні про що думати. Тільки дзансін, тільки мусін.

Практика тренувань японського рукопашного бою Ніппон кемпо охоплює технічні способи боротьби: у вигляді вивчення кіхон, ката та проведення поєдинків куміте. Але це – омоте, видима частина. Без ура, без повної бойової концентрації майстром не станеш. «Думка без думки, зосередження без зосередження» і тоді наша свідомість під час бою завжди буде чистою та спокійною, як тиха гладь озера, що відображає все навколо.

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/mentalnye-praktiki-v-nippon-kempo/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.