Затримання, арешт та конвоювання суперника – спеціальний розділ рукопашного бою. Як затримання та арешт відрізняються у різних країнах світу. Японське мистецтво затримання тайхо-дзюцу. Яким має бути спеціальний рукопашний бій сьогодні?

Вправний воїн, який досконало володіє прийомами бою і досяг повної незворушності духу,до кінця осягнувши його закони, стає майстром.
Адаті Масахіро

Спеціальний рукопашний бій завжди був одним із елементів професійної та службової підготовки працівників правоохоронних органів. Цей розділ використовується у конфліктно-силових ситуаціях, коли злочинець не підпорядковується наказам правоохоронців. У ньому вивчаються методи фізичного впливу на злочинця чи порушника громадського порядку. Основні дії спеціального рукопашного бою включають прийоми затримання та арешту, методи догляду за злочинцем та його конвоювання, а також застосування різних спеціальних засобів обмеження волі та фіксації злочинця: наручників, мотузки для зв’язування та інших підручних засобів. Такі спеціальні техніки вивчалися не тільки у СРСР, а й у Європі, Америці і, звичайно, в Азії та на Сході. У всіх країнах, де є правоохоронні органи, вивчають та практикують техніки арешту та затримання.

Поки існує злочинність та правоохоронні органи, спеціальні прийоми фізичного впливу на злочинця теж будуть існувати та застосовуватись.

Особливості затримання злочинців у різних країнах

Оскільки правоохоронні органи діють у рамках закону конкретної країни, то кошти, методи та способи фізичного впливу на порушника надто залежать від цих законів: свобод, прав та обов’язків громадян, які забезпечуються конкретною державою.

У країнах, де законодавство дозволяє застосовувати спеціальні засоби та вогнепальну зброю для затримання злочинців, де поліцейські озброєні, способи затримання та арешту не такі, як у країнах, де поліцейські не мають права носити та застосовувати зброю.

В Англії та Уельсі

Наприклад, англійські «боббі» (прізвисько патрульних поліцейських у Великій Британії) не носять і не застосовують вогнепальну зброю, тільки кийки та наручники. Крім того, в Англії та Уельсі, якщо поліцейський при затриманні злочинця завдасть удару, то це може призвести до наслідків для нього самого, і затриманий може подати до суду на його неправомірні дії,. Це можливо, тому, що дії поліцейського розглядаються в кримінальному праві тільки з точки зору його власної самооборони. Саме тому в Англії спеціальні розділи рукопашного бою включають багато способів сковування, утримання і больових захватів. Грубо кажучи, стандартний англійський «боббі» – це фізично розвинений громила, що володіє доброю технікою боротьби.

Звичайно, частина англійських поліцейських носить та застосовує зброю, але це лише 5% від усього штатного складу: поліцейські підрозділи в аеропортах, сили швидкого реагування тощо. Переважна більшість правоохоронців не мають табельної зброї взагалі. У поліцейського є все, що завгодно: наручники, перцевий балончик, захисний жилет, рація, палиця, але не вогнепальна зброя.

У США

У США, навпаки, поліцейський під час опору може одразу застосувати великий арсенал спеціальних засобів, аж до вогнепальної зброї. У тому числі й «заспокоїти» порушника ляпасом.

Хоча, це не вітається як громадянами, які затримуються, так і поліцейськими, які найчастіше воліють одразу хапатися за пістолет і під загрозою його застосування (без будь-яких запобіжних пострілів у повітря) змушують порушника самому дати закувати себе в кайдани. При найменшій непокорі лунає постріл.

Тому американський патрульний може носити на собі кілограмів 50-70 зайвої ваги, анітрохи не соромлячись і справно виконуючи свої обов’язки. Спеціальна підготовка дуже обмежена – це навички стрілянини, одягання наручників та обшук підозрюваного.

Але на честь американців слід сказати, більшість поліцейських підтримують дуже гарну фізичну форму.

У СРСР

У СРСР правоохоронці, хоч і носили табельну зброю, але не могли застосувати її проти порушника, не зробивши попереджувальний постріл у повітря і не викрикнувши перед цим щось на кшталт «Стій, стріляю!». Навпаки, повсюдно у правоохоронних органах практикувалося вивчення прийомів рукопашного бою для затримання та арешту. Зброя застосовувалася у виняткових випадках.

У пострадянському просторі

У пострадянському просторі, практично в усіх країнах, зі зростанням рівня злочинності, збройних національних конфліктів, напруженої політичної ситуації, методи затримання злочинців еволюціонували у бік американської системи і навіть більше: зараз не рідкість, коли на затримання приїжджають не лише екіпіровані по саму маківку «космонавти», але й з найменшого приводу використовується спеціальне та важке озброєння: снайперські системи, кулемети та навіть броньові машини. Це свідчить, що спеціальний рукопашний бій не вивчається і не практикується. Або практикується, але в дуже усіченому та спрощеному вигляді, коли для затримання злочинця застосовується багаторазова перевага у зброї.

Також слід зазначити: незважаючи на те, що практично всі без винятку правоохоронці мають табельну зброю і можуть її застосовувати, кількість спецпідрозділів, озброєних важкою зброєю, в країнах пострадянського простору зростає.

Отже, загалом, форми та способи арешту та затримання порушників залежать від держави та законів, які в ній діють.

Спеціальний рукопашний бій в Японії

Японія сягнула з феодалізму в розвинений капіталізм за історичними мірками зовсім нещодавно – десь 150 років тому. Історично склалося так, що поширення зброї, не лише вогнепальної, було завжди дуже обмежене. Зброя була доступна лише самурайскому стану, чисельність якого навіть у свій розквіт не перевищувала чверті населення країни. Інші три чверті японців ніколи не мали доступу до зброї. Це вплинуло й позначається багато в чому, в тому числі і на способах затримання та арешту правопорушників. Японські поліцейські носять зброю, але застосовують її дуже рідко. У країні дуже розвинене використання прийомів спеціального рукопашного бою. Вважається, що в перші роки своєї роботи патрульний поліцейський має заробити собі чорний пояс у якомусь бойовому мистецтві, як мінімум, у дзюдо.

У Японії на руках у населення знаходиться мінімальна кількість вогнепальної зброї, всього 0.6 одиниць на кожні 100 осіб, в Англії та Уельсі - 6.2, у США - 88.8. Для порівняння в Україні на 2021 рік лише офіційно зареєстрованої зброї 892 854 одиниці за інформацією ТСН. Якщо кількість населення України становить 37 мільйонів осіб (приблизна цифра, оскільки перепису не проводилося вже кілька десятиліть), то на 100 осіб кількість стволів становитиме 2.4 одиниці. Але треба врахувати і наявність незареєстрованих вогнепальних стрільців, яких, після початку війни на Донбасі за оцінками “Українскої асоціації власників зброї” може бути понад 4.5 мільйонів одиниць. У такому разі на 100 осіб цифра сягає понад 14 одиниць вогнепальної зброї.

У всі часи в Японії злочинців треба було затримувати для проведення дізнання та передання їх суду. Для цього застосовувалися різні методи та прийоми, які дійшли до нас у вигляді практик у старих японських школах рукопашного бою корю-бу-джіцу.

Як таких, поліцейських до епохи Мейдзі (1868-1912 рр.) у Японії не було. Традиційно у великих містах створювалися загони-патрулі серед самураїв нижчого рангу досін «doshin»(яп. 同心) и і їх помічників з простолюдинів.

До завдань таких загонів входило патрулювання вулиць, контроль порядку та боротьба з пожежами. У разі затримання злочинців або суперника (у період міжусобних війн), необхідно було їх взяти в полон і доставити своєму керівнику для проведення дізнання і суду.

Дізнання в середні віки зазвичай являло собою допит із тортурами. Японці ніколи не церемонілися із затриманими.

Озброєння таких загонів було пов’язане зі специфікою виконання завдань та технікою застосування зброї, призначеної для затримання. В арсеналі загонів були різні види такої спеціальної зброї:

• • джітте «jitte» (яп.十手) – сталевий прут,               
  • тессен «tessen» (яп. 鉄扇) – залізний кийок у вигляді складеного віяла,
  • тарімоно сандогу «tarimono sandogu» (зброя для захоплення злочинця).

Тарімоно сандогу – це ціла група пристосувань, які встановлювалися на двометрові жердини, що дозволяло захоплювати та фіксувати супротивника для його полону.

Ось деякі зі знарядь тарімоно сандогу:

• • содегарамі «sodegarami» (яп. 袖搦) – бойовий багор для захоплення злочинця за одяг та тіло,
  • цукобо «tsukubо» (яп.突棒) штовхаюча Т-подібна палиця,
  • сасумата «sasumata» (яп. 刺股) – вилка-ухват,
  • кумадэ «kumade» (яп. 熊手) – граблі.

Ці пристосування для полону та арешту використовувалися спеціально для того, щоб можна було зупинити, заплутати та затримати злочинця. Всі самураї вивчали школу застосування мотузки ходжо-дзюцу «hojoujutsu» (яп. 捕縄) або навадзюцу «nawajutsu» (яп. 縄術),оскільки цей розділ був базовим для будь-якої школи бойових мистецтв.

На початку ХІХ століття з появою нових знань анатомії та медицини відбулася кристалізація таких технологій. Методи полону та арешту стали набувати більш закінченого вигляду. Остаточна систематизація відбулася з розвитком школи дзюдо, коли спеціально для поліції, сформованої в Японії наприкінці ХІХ століття за західним зразком, було розроблено розділ ренкохо ваза «renkoho waza» (техніка затримання та переміщення підозрюваних). Пізніше цей розділ виріс в окрему дисципліну мистецтва арешту тайхо джіцу, taiho – jutsu (яп. 逮捕術), формування якої завершилося вже після Другої світової війни.

На сьогодні в тайхо джіцу входять такі розділи:

• Хікі-тате, hiki-tate – техніка затримання.
• Таньзю ходжі ваза, tanju hoji waza – техніка використання пістолета
• Текасе джіцу, tekase-jutsu – техніка надягання наручників
• Токушу кейбо джіцу, tokushu keibo-jutsu – техніка застосування телескопічної палиці

Японський спеціальний рукопашний бій сьогодні

В Японії техніка затримання злочинців без використання вогнепальної зброї, мабуть, найрозвиненіша у всьому світі. Згідно з даними за 2015 рік, вбивство японськими поліцейськими підозрюваного за останній час сталося лише одного разу в 2012 році. Для порівняння, у США, за даними Вікіпедії, в середньому поліцейські вбивають 2,8 людини на день! У 2015 році в Японії поліцейські стріляли з вогнепальної зброї у бік злочинців 6 разів! Шість пострілів за цілий рік у країні зі 130 мільйонами населення! Для затримання злочинців використовуються відтворені із сучасних матеріалів старовинні види зброї Тарімоно сандогу. Для звичайних порушників використовуються спеціальні килимки, в яких сильно збуджених бешкетників або п’яниць, загорнутих у рулон, доставляють у поліцейську ділянку для заспокоєння. На тренуваннях під час підготовки працівників правоохоронних органів застосовуються макети різних видів зброї та екіпірування.

В Японії техніку тайхо-джицу вивчають у поліції, спецпідрозділах, державних службах охорони, у приватних школах бойових мистецтв.

Затримання злочинця. Яким воно має бути?

Станом на сьогодні, щоб досягати успіху в такому виді підготовки, як затримання порушника, потрібно, щоб усі прийоми виконувались швидко та жорстко. Затримання та арешт є комплексним заходом, що має масу різних схем та потребує навичок, доведених до автоматизму. При цьому застосовуються техніки больових та задушливих прийомів, кидків, прийомів надягання наручників та зв’язування злочинця, а також первинного зовнішнього огляду та конвоювання. Головною умовою якісного проведення затримання є раптовість та несподіваність дій.

На жаль, сучасні реалії показують, що майстерність працівників правоохоронної системи в нашій країні в розділі професійної підготовки дуже відстає від потреб часу. Силовики не завжди вміють чітко і злагоджено виконувати такі прийоми і часто виконують затримання неякісно, зазнають втрат і самі одержують травми.

Наші рекомендації для покращення тренувань спеціального розділу рукопашного бою:

• Постійні тренування під наглядом компетентного фахівця, який має реальний досвід проведення таких заходів;
• Вивчення анатомії людини, техніки больових впливів та використання спеціальних засобів для затримання та конвоювання порушника;
• Тренування високого рівня емоційного контролю у будь-якій конфліктній ситуації;
• Вивчення досвіду інших країн та шкіл.

Вміння затримати та конвоювати порушника, злодія, грабіжника чи хулігана буде корисним не лише працівникові поліції, а й звичайному громадянину. Дати у морду – це одне, але що робити далі? Один із варіантів – бігти, а ось на запитання: «Що робити в іншому випадку?» і відповідає розділ спеціального рукопашного бою, який вивчає затримання та конвоювання злочинця. Бойове мистецтво Ніппон Кемпо, яке практикується у спецпідрозділах поліції Японії, включає обов’язкове вивчення тайхо-дзюцу та всіх його компонентів.

Більше дізнатися про спеціальну підготовку ви можете у нашій статті “Спеціальна підготовка та рукопашний бій“.

При копировании материала просим ссылаться на источник https://nipponkempo.com.ua/uk/article/speczialnyj-rukopashnyj-boj-v-raznyh-stranah/. Правила публикации здесь. В противном случае, мы обязательно выявим плагиат и будем обращаться в DMCA Google.